Гендер і географія в Україні - Наталія Мезенцева 2013

Розділ 11. Гендерна політика в скандинавських країнах
2. Гендерні співвідношення у Фінляндії

Досягнення гендерної рівності у Фінляндії пов’язане із проектом здійснення Скандинавської моделі держави соціальної рівності та соціальної справедливості. Політична емансипація жінок, з одного боку, і створення державного механізму гендерної рівності, з іншого, забезпечили у Фінляндії та Скандинавських країнах можливість досягнення гендерного паритету.

Президентом Фінляндії з 2000 по 2012 роки була жінка — Т. Халонен. В Уряді Фінляндії на чолі з Е. Ахо із 18 міністрів сім були жінками. В Уряді М. Ванханена із 19 міністрів 12 жінок — міністри юстиції, внутрішніх справ, міграції та європейських справ, освіти, сільського та лісового господарства, транспорту, комунікацій, праці, охорони довкілля, соціальних справ та здоров’я, медичного та соціального обслуговування, державного управління та локальних урядів. Тобто портфелі міністрів на 63,2% належали жінкам. Серед депутатів парламенту жінки складають 42%. За результатами виборів до Європарламенту 2004 року серед фінських представників жінки склали 35,7% при загальній їх частці серед членів Європарламенту 27,9%. В Європейському Центральному Банку Фінляндію також представляла жінка.

Це стало можливим в результаті того, що фінські жінки в 1906 році першими в Європі та третіми в світі (після Нової Зеландії та Австралії) отримали право брати участь у виборах до парламенту. Наступного року Фінляндія стала першою країною, яка надала жінкам право бути обраними до державних органів влади. Перші 19 жінок стали депутатами Парламенту і становили 9,5 % від депутатського складу. У 1926 році вперше у Фінляндії жінка зайняла посаду міністра та заступника міністра (М. Сілланпяя). У 1945 році керівником фракції Демократичний союз народу Фінляндії стала жінка (X. Куусінен). У 1990 році Е. Рен стала першою в світі жінкою- міністром оборони. Р. Уоскайнен очолювала парламент в 1994 році. Вперше жінка стала прем’єр-міністром Фінляндії у 2003 році (А. Яяттеенмякі).

У 1959 році у Фінляндії було створено Раду з питань рівності як консультативний орган при Уряді і парламенті. Одночасно функціонувало бюро рівності. У 1980 році у Фінляндії було введено посаду міністра з питань рівності чоловіків і жінок, який не є членом Кабінету Міністрів, а входить до складу міністерства соціальних проблем та охорони здоров’я. А вже у 1986 році у Фінляндії було ухвалено Закон про рівність статей, в якому задекларовані їх рівні можливості у сфері освіти, професійної підготовки, при прийомі на роботу та оплаті праці. У 1995 році цей закон був доповнений положенням про представництво кожної статі серед членів

державних і муніципальних органів, які займаються розробкою і прийняттям рішень, в кількості не менше 40% [101, с. 101].

На муніципальних виборах 1996 року Рада з питань рівності звернулася до політичних партій із закликом використовувати принцип гендерного паритету при висуванні кандидатур, який вимагав рівномірного розподілу фінансової підтримки серед кандидатів обох статей. Ці вибори характерні тим, що жінки, які становлять 52% жителів Фінляндії, голосували більш активно, ніж чоловіки. У результаті частка жінок у муніципальних радах досягла 31,4%. Значним було зростання представництва жінок в міських муніципалітетах. У Гельсінкі воно досягло 45,9%, Тампере — 44,8%.

Демографічні проблеми у Фінляндії відсутні. У віковій структурі населення частка дітей і підлітків переважає частку людей віком 65 років і більше (16,9% та 16,4% відповідно). Середня тривалість життя у Фінляндії — 78,7 років, чоловіків — 75,2 років, жінок — 82,3 років. Середній вік населення складає 41,6 років, в т. ч. чоловіків 40,1 років, а жінок 43,1 років. На це вплинула не лише соціально-економічна стабільність в державі і високий рівень життя населення. Відсутність проблем також зумовлена і демографічною політикою держави. У Фінляндії існує система материнських відпусток (105 днів), відпусток для батька (від 6 до 18 днів) та батьківських відпусток (158 днів, які використовуються матір’ю або батьком). Фінляндія першою у світі у 1978 році ввела відпуску для батька по догляду за дитиною. Під час цієї відпустки допомога складає 66% від суми звичайного прибутку батька. Держава також виплачує допомогу по догляду за дітьми матері чи батьку, якщо хтось із них має бажання залишатися дома з дитиною, доки їй не виповниться 3 роки. У батьків малолітніх дітей також є можливість працювати скорочений робочий день аж до закінчення дитиною першого шкільного семестру. Всі ці заходи ілюструють спробу держави виділити роль чоловіка, батька в сім’ї, тобто спрямовані на забезпечення гендерної рівності при народженні і вихованні дітей.