Гендер і географія в Україні - Наталія Мезенцева 2013

Розділ 7. Інтегральна оцінка гендерних співвідношень в регіонах України
1. Вплив соціально-економічних показників на гендерні співвідношення в регіонах

Проведений аналіз гендерних співвідношень в різних суспільно- географічних процесах дозволяє зробити висновки про те, що гендерну ситуацію в Україні характеризують ряд закономірностей: гендерні диспропорції зростають відповідно до підвищення рівня державного чи господарського управління; гендерні відміни зростають з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня; гендерний розрив зростає із підвищенням рівня соціально-економічного розвитку території та рівня життя населення.

Для визначення ступеня впливу соціально-економічних показників на гендерні співвідношення в регіонах України було проведено кореляційний аналіз. В якості факторів було використано двадцять соціально-економічних показників: валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу, прямі іноземні інвестиції та інвестиції в основний капітал на одну особу, обсяг реалізованих послуг на одну особу, наявні доходи та витрати населення на одну особу, середньомісячна заробітна плата, коефіцієнти народжуваності та смертності, частка міських і сільських жителів, рівень зайнятості, рівні зареєстрованого безробіття та безробіття визначеного за методологією МОП, коефіцієнти шлюбності та розлучуваності, вікова структура населення.

Обрахунок коефіцієнтів кореляції (табл. 7.1) показав, що індикатори гендерних співвідношень в соціально-демографічних процесах (кількість чоловіків на тисячу жінок, тривалість життя чоловіків та жінок при народженні, середній вік чоловіків і жінок, співвідношення середньої очікуваної тривалості життя чоловіків і жінок, коефіцієнти смертності злочинності чоловіків і жінок) мають тісний зв’язок лише з такими соціально-економічними показниками, як коефіцієнти народжуваності і смертності, шлюбності та розлучуваності, вікова структура населення та місце його проживання. Вплив економічних індикаторів є дуже слабким, отримані коефіцієнти кореляції свідчать про відсутність або дуже слабку тісноту зв’язку.

Таблиця 7.1

Коефіцієнти кореляції індикаторів співвідношень чоловіків і жінок та соціально-економічних показників

В результаті проведеного кореляційного аналізу індикаторів гендерних співвідношень в соціально-демографічних процесах та соціально-економічних факторів можна зробити такі висновки:

1. Співвідношення чоловіків і жінок найбільше пов’язане із часткою пенсіонерів у віковій структурі населення та кількістю пенсіонерів на тисячу населення (коефіцієнт кореляції -0,91 та -0,81, зв’язок обернений), часткою дітей і підлітків (0,87), коефіцієнтом народжуваності (0,84). Тісним є зв’язок із коефіцієнтами розлучуваності та смертності (-0,77 та -0,71, зв’язок обернений). Достатньо високою є тіснота зв’язку з часткою сільського (0,6) та міського (-0,6, зв'язок обернений) населення.

2. З очікуваною тривалістю життя чоловіків при народженні найбільший обернений зв’язок із запропонованих соціально- економічних індикаторів мають коефіцієнт смертності населення (0,75, зв’язок обернений) та кількість пенсіонерів на тисячу жителів (0,61, зв’язок обернений).

3. Середній вік чоловіків в регіонах України має дуже тісний зв’язок з часткою пенсіонерів у віковій структурі населення та кількістю пенсіонерів на тисячу жителів (0,96 та 0,83), коефіцієнтом народжуваності (-0,96, зв’язок обернений), часткою дітей та підлітків у віковій структурі населення (-0,91, зв’язок обернений), коефіцієнтом смертності (0,78). Досить тісним є зв’язок із коефіцієнтом розлучуваності (0.67).

4. Рівень смертності серед чоловіків найтісніше пов’язаний із загальним коефіцієнтом смертності населення (0,95), кількістю пенсіонерів на тисячу населення та часткою пенсіонерів у віковій структурі населення (0,80 та 0,77 відповідно). Цікавим є результат щодо рівня шлюбності, з яким рівень смертності чоловіків має тісний обернений зв’язок (-0,76, зв’язок обернений).

5. Рівень злочинності серед чоловіків найтісніше пов’язаний із коефіцієнтом розлучуваності (0,70) та має тісний зв’язок із часткою дітей і підлітків у віковій структурі населення. Це підтверджує те, що соціальні негаразди мають найбільший прояв в тих регіонах України, для яких одночасно характерні і значні демографічні проблеми.

Розрахунок тісноти зв’язку індикаторів гендерних співвідношень у соціально-демографічних процесах ще раз підтвердив тісний взаємозв’язок показників природного руху населення, вікової його структури, шлюбності та розлучуваності.

Суттєвим є зв’язок індикаторів із часткою міських та сільських жителів.

В результаті проведення кореляційного аналізу гендерних індикаторів в державному управлінні, освітній сфері, на ринку праці із двадцятьма соціально-економічними індикаторами можна зробити такі висновки (табл. 7.2):

1. Індикатори гендерних співвідношень місцевого самоврядну- вання на районному, міському та селищному рівні не мають зв’язку із жодним із двадцяти соціально-економічних показників. Частка жінок серед голів сільських рад тісно пов’язана із рівнем смертності населення (0,70) та рівнем шлюбності (-0,68, зв’язок обернений). Тобто, більший відсоток голів сільських рад є жінками в регіонах, для яких характерний суттєвий прояв демографічної кризи. Частка жінок державних службовців, які займають посади керівних працівників має невисоку тісноту зв’язку із часткою міських та сільських жителів (0,6 та -0,6, зв’язок обернений).

2. Середньомісячна заробітна плата жінок має тісний зв’язок з економічними показниками: обсягом інвестицій в основний капітал та прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу (0,90 та 0,97 відповідно), валовим регіональним продуктом у розрахунку на одну особу (0,96), обсягом реалізованих послуг на одну особу (0,95), витратами та доходами населення у розрахунку на одну особу (0,98 та 0,92), середньомісячною заробітною платою (0,96) та часткою осіб працездатного віку (0,74). Тобто, що найменший розрив в заробітній платі чоловіків та жінок характерний для регіонів вищого рівня соціально-економічного розвитку в Україні, основними галузями спеціалізації яких є галузі сфери послуг та промисловості.

3. Рівень зареєстрованого безробіття жінок має тісний зв’язок із показниками частки сільських (0,9) та міських (-0,9, зв’язок обернений) жителів, рівня безробіття населення визначеного за методологією МОП (0,85) та рівня зареєстрованого безробіття (0,80), середньомісячною заробітною платою (-0,78, зв’язок обернений). Суттєвим є зв’язок показника із доходами та витратами населення на одну особу (-0,70 та -0,69 зв’язок обернений), обсягом інвестицій в основний капітал на одну особу (-0,67, зв’язок обернений) та обсягом реалізованих послуг на одну особу (-0,63, зв’язок обернений).

4. Рівень безробіття жінок визначений за методикою МОП пов’язаний із середньомісячною заробітною платою (-0,62, зв’язок обернений), валовим регіональним продуктом у розрахунку на одну особу та обсягом інвестицій в основний капітал на одну особу (-0,60 та -0,59 відповідно, зв’язок обернений). Такий результат підтверджує обернений зв'язок рівня безробіття жінок із рівнем соціально- економічного розвитку регіонів.

Таблиця 7.2

Коефіцієнти кореляції індикаторів гендерних співвідношень в державному управлінні, на ринку праці та соціально-економічних показників

5. Такі індикатори гендерних співвідношень в освітніх процесах, як частка жінок серед студентів, аспірантів та докторантів не мають тісного зв’язку з жодним із двадцяти соціально-економічних індикаторів.

Отже, гендерні індикатори, які відображають демографічні процеси в Україні, найтісніше пов’язані із демографічними показниками. Гендерні індикатори, які відображають процеси на ринку праці, мають тісний зв’язок із економічними показниками розвитку регіонів. Суттєвим є вплив розселення та рівня урбанізації території. В містах жінки менше часу витрачають на ведення домашнього господарства, тому вони можуть бути залучені до різних сфер зайнятості або активно реалізовувати себе у громадській діяльності. В сільській місцевості жінки мають менше шансів реалізувати себе. Зазвичай вони більш задіяні в домашньому господарстві та неформальних сферах зайнятості (наприклад, особистому підсобному господарстві).

Специфічним чинником гендерних співвідношень в України є рівень життя населення. Склалася негативна закономірність. Рівень

гендерних можливостей є обернено пропорційним до рівня соціально-економічного розвитку регіону (за виключенням столиці) і, відповідно, прямо пропорційним рівню поширення соціальних негараздів.

На територіальну диференціацію гендерних співвідношень впливає історичний чинник. В західних областях, які тривалий час перебували під владою Польщі та Австро-Угорської імперії, значну роль відіграють патріархальні традиції та рівень релігійності населення. В інших регіонах значним був вплив ідей рівності жінок та чоловіків в усіх сферах, обов’язкового залучення жінок у виробництво, атеїстичних поглядів, заперечення традиційних патріархальних цінностей. Вплив релігійного чинника безпосередньо пов'язаний із історичними аспектами. Католики більш схильні до дотримання певних традицій. Але вагомими є не лише конфесійні особливості, але й те, що західні області України зазнавали насадження атеїзму менш тривалий період, ніж решта території України.