Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013

2. Навчально-методичний розділ
2.3. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 2
§ 20. Типологія країн Африки за індексом багатовимірної бідності

Мета: засвоєння студентами знань про особливості та поширення рівня бідності в країнах Африки; ознайомлення із завданнями по боротьбі з бідністю, задекларованими в ООН у «Цілях розвитку тисячоліття

В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:

Знати:

— сутність категорії «бідність»;

— компоненти та індикатори бідності;

— методологію розрахунку індексу багатовимірної бідності;

— особливості геопросторової організації бідності в Африці;

— типологію країн за індексом багатовимірної бідності;

— рівень досягнення порогових значень індикаторів бідності, задекларованих ООН в «Цілях розвитку тисячоліття» для країн Африки.

Вміти:

— аналізувати таблиці розподілу інтегрального індексу багатовимірної бідності та його компонентів у країнах Африки;

— розробити типологію країн за індексом багатовимірної бідності;

— складати синтетичну карту типології країн за рівнем бідності;

— розраховувати рівень досягнення порогових значень індикаторів бідності в Африці;

— прогнозувати тенденції розвитку бідності в Африці загалом та в окремих країнах з екстремальними показниками.

Головні терміни і поняття:

— абсолютне злидарство;

— багатовимірна бідність;

— голодування;

— індекс багатовимірної бідності;

— індикатори багатовимірного індексу бідності домогосподарств;

— інтенсивність депривації;

— коефіцієнт багатовимірної бідності;

— населення у зоні ризику багатовимірної бідності; населення, що проживає за межею бідності;

— недоїдання;

— нерівність у розподілі доходів;

— пауперизм;

— продовольча безпека;

— продовольча проблема;

— рівень продовольчого забезпечення;

— соціальна політика;

— Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО);

— ЮНЕКА.

Завдання практичної роботи

1. Ознайомтесь із методологією розрахунку багатовимірного індексу бідності, розробленого ООН (дод. X). Зверніть увагу на компоненти та індикатори індексу багатовимірної бідності (дод. X, табл. X.1).

2. Розробіть типологію країн Африки за індексом багатовимірної бідності, використовуючи дод. X, табл. X.1. Виокреміть та вкажіть межі груп країн з дуже високим, високим, середнім і низьким індексом багатовимірної бідності. Результати запишіть у вигляді за зразком:

Типологія країн Африки за індексом багатовимірної бідності

3. Відобразіть на контурній карті Африки способом кольорового фону виділені типи країн за індексом багатовимірної бідності.

4. Використовуючи дод. X, табл. X.2, X.3, обчисліть відстань до порогових значень індикаторів бідності, задекларованих ООН в «Цілях розвитку тисячоліття» для країн Африки. Порівняйте відхилення від порогових значень у країнах з найвищими індикаторами бідності. Зверніть увагу на країни, які досягли порогового значення.

Література

1. Атлас світу / [відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2004. — 139 с.

2. Бабич А. О. Народонаселення і продовольство на рубежі другого й третього тисячоліть / А. О. Бабич, А. А. Побережна. — К. : Аграрна наука, 2000. — 158 с.

3. Блій Г. де. Географія: світи, регіони, концепти / Г. де Блій, П. Муллер ; [пер. з англ. ; передм. та розділ «Україна» О. І. Шаблія]. — К. : Либідь, 2004. — С. 470-472.

4. Дахно І. І. Країни світу : енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2005. — 608 с.

5. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 77, 108-109.

6. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / [пер. с англ. ; ПРООН]. — М. : Весь Мир, 2010. — 244 с.

7. Доклад о развитии человека 2011. Устойчивое развитие и равенство возможностей: лучшее будущее для всех / [пер. с англ. ; ПРООН]. — М. : Весь Мир, 2011. — 188 с.

8. Географічні аспекти поширення неоколоніалізму в Африці / Л. М. Нємець, І. І. Кучер, Ю. І. Кандиба // Часопис соціально-економічної географії. — 2009. — № 7.

9. Глобальні проблеми світу : атлас / [відп. ред.: І. Дрогушевська, В. Радченко ; пер. з англ.]. — К. : Картографія, 2009. — С. 18-23, 100-101.

10. Економічна комісія ООН для Африки (ЮНЕКА) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uneca.org.

11. Економічна і соціальна географія країн світу : навч. посібник / [за ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2005. — С. 170-175.

12. Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн, що розвиваються : навч. посібник / М. М. Книш. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 109-113.

13. Цілі розвитку тисячоліття [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.undp.org.ua/en/millennium-development-goals.

14. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : підручник / В. М. Юрківський. — К. : Либідь, 2000. — 416 с.

15. Burke F. Africa / F. Burke. — Boston : Houghton Mifflin Co., 1991. — 308 p.

Словник термінів та понять

Абсолютне злидарство — становище, коли населення або його частина має змогу задовольняти лише мінімальні потреби у продовольстві, одязі, житлі, тобто потреби, що забезпечують життя людини.

Багатовимірна бідність — це частка населення, яка зазнає депривації за 1,5 зваженими індикаторами виміру здоров’я, освіти або життєвого рівня в індексі багатовимірної бідності.

Бідність — нездатність населення підтримувати мінімальні стандарти життя. Поняття бідності ґрунтується на абсолютних стандартах життя частини суспільства. Розрізняють такі форми бідності: малозабезпеченість, зубожіння (харчове споживання не забезпечує 80% мінімального раціону, або ж якщо витрати на харчування перевищують 80% доходів); пауперизм (крайній прояв зубожіння, коли люди проживають поза межами без будь- яких форм доходів у суспільстві).

Голодування — це стан організму людини, спричинений повним або частковим позбавленням їжі. За оцінками ВООЗ, межа голоду наступає при споживанні менше 1000 ккал за добу.

Депривація — неможливість особи чи страти (класу) суспільства реалізовувати свої потреби через відсутність доступу до матеріальних благ чи соціальних ресурсів (медицина, освіта, житло).

Добробут насєлєння — матеріальне становище населення, різних його груп, сімей, домогосподарств та окремих осіб. Характеризується обсягом і видами прибутку, структурою споживання, харчування та інше.

Індекс багатовимірної бідності — показник частки депривації, якої зазнає середньостатистичний мешканець країни, якщо порівно розподілити депривацію бідних домогосподарств серед населення.

Індикатори багатовимірного індєксу бідності домогосподарств — освіта (відсутність п’ятирічної шкільної освіти, як мінімум одна дитина шкільного віку, як мінімум одна дитина шкільного віку не відвідує школу); здоров’я (як мінімум одна особа голодує, одна або більше дітей померли); умови життя (відсутність електрики, відсутність чистої питної води, відсутність доступу до каналізації; домогосподарства використовують т. зв. «брудне паливо» для приготування їжі — дрова, гній, деревне вугілля); відсутність автомобіля у домогосподарстві; наявність (як максимум) одного із технічних засобів — велосипеда, мотоцикла, радіоприймача, холодильника, телефона, телевізора). За даними ООН, одна третина населення у 104-х країнах, що розвиваються, або близько 1,75 млрд осіб, зазнають багатовимірної бідності.

Індикатори рівня бідності стандартизовані в глобальному масштабі Світовим банком — межа абсолютної бідності — споживання однією особою необхідних для виживання товарів у межах одного долара на день за ПКС (1985 р.). Цей рівень підвищений 1993 р. до 1,08 дол. на день, а 2005 р. — до 1,25 дол. на день.

Інтєнсивність дєпривації — середня частка депривації, яку зазнає населення при багатовимірній бідності.

Населення у зоні ризику багатовимірної бідності — частка населення, яка зазнає депривації за 2-10-ма зваженими індикаторами, які використовують для побудови індексу багатовимірної бідності.

Населення, що проживає за мєжєю бідності за доходами — частка населення, яка проживає поза межею бідності 1,25 дол. США в день.

Недоїдання — це погіршення фізичного стану населення через недостатній рівень харчування, хронічного споживання протеїну нижче середньої добової норми. За оцінками ВООЗ, межа недоїдання наступає при споживанні 1800 ккал за добу.

Нерівність у розподілі доходів — нерівномірний розподіл національного доходу, в результаті якого багатші верстви населення отримують непропорційно більшу його частку, порівняно з іншими групами. Вона спричинена переважно великим впливом розмірів майна і меншою мірою — різницею заробітків. Нерівність особистих доходів може зменшуватись шляхом використання прогресивного податку і податку на майно.

Пауперизм (від лат. pauper — бідний) — безвихідне злиденне становище окремих верств суспільства, зумовлене соціально-економічними умовами; явище масової бідності.

Продовольча безпека — це стабільний доступ до такої кількості продовольства, який є достатнім для підтримки активного і здорового життя людей. Визначають на різних рівнях: світовому, регіональному, національному, місцевому і на рівні домашніх господарств.

Продовольча безпека національна — це виробництво достатньої кількості продуктів для власних потреб всередині країни, а також можливість імпортувати необхідну кількість продовольства.

Продовольча безпека світова — це виробництво достатньої кількості продовольства для забезпечення потреб населення світу. Вимірюють кількістю днів, протягом яких споживання може бути забезпечене за рахунок світових запасів. Мінімальний рівень продовольчого забезпечення ФАО розглядає як обсяг світових запасів продовольства від минулого урожаю, що дорівнює 17% від світового споживання або достатні для задоволення потреб протягом двох місяців.

Продовольча проблема — у широкому розумінні — це виробництво, розподіл, обмін і споживання продовольства в світі і в окремих регіонах; у вузькому розумінні — це забезпечення продуктами харчування різних соціальних верств населення.

Рівень продовольчого забезпечення — відносний показник, який характеризує калорійність добового харчування людини. Всесвітня організація охорони здоров’я для оцінки задоволення потреб у харчуванні визначила норму для чоловіків — 3000 ккал для жінок — 2220 ккал на добу.

Соціальна політика — система спеціальних програм чи заходів для забезпечення добробуту, підвищення економічного рівня та якості життя усього населення країни чи окремих його верств.

Соціальне забезпечення — система заходів фінансової та іншої підтримки певних груп населення; надають держава, громадські та приватні організації на постійній основі.

Соціальні індикатори — сукупність статистичних показників, які відображають стандарти демографічного розвитку населення, рівня його життя, соціально-економічного прогресу.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО; англ. Food and Agriculture Organization, FAO) — це організація ООН, головне завдання якої сприяти зростанню виробництва продовольства для задоволення потреб населення; також координація продовольчої допомоги в країнах, що розвиваються. Заснована на конференції в Квебеці (Канада) 16 жовтня 1945 р. Діяльність ФАО спрямована на зменшення гостроти проблеми бідності і голоду у світі шляхом сприяння розвитку сільського господарства, поліпшення харчування і вирішення проблеми продовольчої безпеки. ФАО є важливим джерелом інформації з проблем продовольчої безпеки, адже містить статистичний підрозділ (FAOSTAT). Допомагає країнам, що розвиваються і країнам в перехідному періоді модернізувати і поліпшити сільське господарство, лісівництво та рибальство. Гасло: «Допомагаємо збудувати світ без голоду». Штаб-квартира ФАО знаходиться у Римі.

ЮНЕКА (ЕКА; англ. The Economic Commission for Africa, ECA, UNECA) — Економічна комісія для Африки, заснована Економічною і соціальною радою ООН (ЕКОСОР) 1958 р. як одна з п’яти регіональних комісій ООН. Мандат ЕКА полягає в сприянні економічному і соціальному розвитку її держав-членів; мета — сприяння внутрішньорегіональній інтеграції, а також міжнародному співробітництву з метою розвитку Африки. Членами ЕКА є усі африканські держави. Штаб-квартира знаходиться в Аддис- Абебі, офіси-представництва ЕКА розташовані у Північній, Західній, Центральній, Південній та Східній Африці.

Завдання і вправи для самостійної роботи

1. Нанесіть на контурну карту Африки способом картограми частку бідного населення (за коефіцієнтом бідності) в країнах Африки, використовуючи дод. X, табл. Х.1. Вкажіть субмакрорегіон з найбільшою часткою бідного населення. Порівняйте коефіцієнт бідності населення у Північній Африці та Африці на південь від Сахари. Назвіть причини, що призвели до високого рівня бідності в країнах Африки.

2. Відобразіть на контурній карті способом картограми інтенсивність депривації багатовимірної бідності в країнах Африки. Порівняйте субмакрорегіони і країни за цим показником.

3. Ознайомтеся з дод. А, табл. А.3. Порівняйте субмакрорегіони Африки за часткою населення, яке перебуває в зоні ризику багатовимірної бідності. Назвіть у кожному макрорегіонів країни з максимальним значенням цього показника.

4. Проаналізуйте динаміку досягнення «Цілей розвитку тисячоліття» в країнах Африки на південь від Сахари (дод. X, табл. Х.3). Чому країни субмакрорегіону не змогли досягти успіху на шляху реалізації «Цілей розвитку тисячоліття»? Вкажіть індикатори, які значно покращили динаміку 1990—2005 рр. Обчисліть, чи зможуть країни Африки на південь від Сахари за існуючих темпів досягти заданих показників за десять років.

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть три компоненти індексу багатовимірної бідності.

2. Зазначте особливості геопросторової організації бідності в країнах Африки.

3. Вкажіть домінуючий тип країн за індексом багатовимірної бідності в країнах Африки на південь від Сахари.

4. Які чинники найбільше впливають на високий рівень бідності в Африці?

5. Вкажіть причини, за яких країни Африки на південь від Сахари не зможуть досягти порогових значень індикаторів, задекларованих у «Цілях розвитку тисячоліття».

6. Які міжнародні організації сприяють подоланню бідності в африканських країнах?