Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013
2. Навчально-методичний розділ
2.3. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 2
§ 19. Релігійний склад населення Африки
Мета: засвоєння студентами знань про релігійний склад населення країн Африки; дослідження просторових особливостей поширення релігій в макрорегіоні.
В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:
Знати:
— релігійний склад населення Африки;
— відмінності релігійного складу населення між країнами Північної Африки та Африки на південь від Сахари;
— співвідношення релігійного складу населення в різних країнах макрорегіону;
— типологію країн за співвідношенням релігійного складу населення.
Вміти:
— аналізувати релігійний склад у різних країнах Африки;
— розробляти типологію країн за співвідношенням релігійного складу населення;
— складати таблиці, гістограми, аналітичні і синтетичні карти релігійного складу населення.
Головні терміни і поняття:
— автокефалія;
— буддизм;
— іслам;
— копти;
— міжконфесійна ситуація;
— національні релігії,
— релігійний склад;
— світові релігії;
— синкретизм;
— традиційні вірування;
— християнство;
— християнсько-африканські культи.
Завдання практичної роботи
1. Проаналізуйте просторові особливості поширення різних релігій у країнах Африки, використовуючи дод. Ф.
2. Розробіть типологію країн Африки за співвідношенням релігійного складу населення, виділивши країни: з однорідним релігійним складом; з переважанням двох релігій; з різнорідним складом населення (див. пояснення). Результати помістіть у таблицю:
Типологія країн Африки за релігійним складом населення
|
№ з п |
Тип країни |
Співвідношення різних релігій, % |
Назви країн |
3. На контурну карту Африки способом кольорового фону нанесіть частку населення країн макрорегіону за релігійним складом населення.
Пояснення до виконання завдання. Країни з однорідним релігійним складом населення виокремлюють, якщо частка однієї релігії перевищує 90% населення.
До типу країн з переважанням двох релігій належать країни, якщо головними є дві релігії, а на третю припадає менше 10%.
Різнорідними за релігійним скадом типи країн виділяють за співвідношенням трьох релігій у порядку їхньої значимості. Наприклад, християнсько-ісламська, з незначною часткою традиційних вірувань.
Література
1. Африка : энцикл. справочник / [гл. ред. В. В. Вольский]. — Т. 2 : К—Я. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с.
2. Атлас світу / [авториз. пер. з англомов. вид. Collins World Atlas ; відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2005. — 336 с.
3. Атлас світу / [відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2004. — 139 с.
4. Блій Г. де. Географія: світи, регіони, концепти / Г. де Блій, П. Муллер ; [пер. з англ. ; передм. та розділ «Україна» О. І. Шаблія]. — К. : Либідь, 2004. - С. 393-394, 398-404, 469-470.
5. Влах М. Р. Географія населення : словник-довідник / М. Р. Влах. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. — 241 с.
6. Гудзеляк І.І. Географія населення : навч. посібник / І. І. Гудзеляк. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. — 232 с.
7. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 76, 169.
8. Масляк П. О. Географія Африки : наук.-попул. видання / П. О. Масляк, П. Г. Шищенко. — К. : Стафред-2, 2000. — 160 с.
9. Народы и религии мира : энциклопедия / [под ред. В. А. Тишкова]. — М. : БРЗ, 1998. — 928 с.
10. Павлов С. В. Географія релігій : навч. посібник / С. В. Павлов, К. В. Мезенцев, О. О. Любіцева. — К. : АтрЕк. — 504 с.
11. Ровенчак І. І. Географія культури : проблеми теорії, методології та методики дослідження : монографія / І. І. Ровенчак. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - 239 с.
12. Страны и народы : науч.-попул. геогр.-этногр. изд. : в 20 т. — Африка. Восточная и Южная Африка. — М. : Мисль, 1982. — 349 с.
13. Шевчук Л. Т. Сакральна географія : навч. посібник / Л. Т. Шевчук. — Львів : Світ, 1999. — 160 с.
14. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : підручник / В. М. Юрківський. — К. : Либідь, 2000. — 416 с.
Словник термінів і понять
Автокефалія (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова) — самоврядування, адміністративна незалежність православних помісних церков. У Африці розташована єдина, одна з найдавніших православних автокефалій — Патріархат Александрійський і всієї Африки (близько 80 тис. вірних).
Буддизм (Будда — санскрит buddha, букв. просвітлений) — одна з трьох світових релігій, що винникла у VI ст. до Р. X. в Індії. Найбільше прихильників у країнах Східної та Південно-Східної Азії. Серед африканських країн прихильники цієї релігії зосереджені у Східному та Південному регіонах континенту.
Географія релігії — галузь суспільної географії, що вивчає поширення релігії, її місцеві особливості, зв’язок із соціально-економічними умовами, етнічною структурою і традиційним способом життя населення.
Іслам (араб. смиренність, покірність; букв. відданість Аллаху) — одна з трьох світових релігій. За кількістю послідовників посідає друге місце у світі після християнства. Виник у VII ст. в Аравії. Поширений більш як у 120-ти країнах світу. Проголошений державною релігією в таких африканських державах: Алжирі, Джибуті, Єгипті, Західній Сахарі, Коморах, Лівії, Мавританії, Марокко, Сенегалі, Сомалі, Тунісі. Близько 41% африканців сповідують іслам.
Копти (від грец.
— єгиптянин) — етноконфесійна група єгиптян, що сповідують християнство (здебільшого монофісити (Коптська православна церква), є уніати та протестанти), нащадки доарабського населення Єгипту. Проживають переважно у містах Єгипту (10% населення країни) та в інших країнах Африки (зокрема, Судані, Ефіопії та Еритреї) й Південно- Західної Азії.
Міжконфесійна ситуація — це стан сакрального життя населення конкретної території на визначену дату: кількість конфесій, їхні особливості, взаємовідносини між віруючими та ієрархами різних конфесій, інтенсивність релігійності населення тощо.
Монотеїзм — віра в єдиного Бога.
Національні релігії — іудаїзм — хасидизм, караїмізм (Ізраїль), індуїзм, джайнізм, сикхізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), зороастризм (Іран) та ін.
Політеїзм — багатобожжя, поклоніння багатьом богам.
Релігійна структура (склад) населення — поділ населення країни чи території залежно від релігійних вірувань.
Релігія (лат. religio — благочестя, побожність, предмет культу) — форма світогляду, а також відповідна поведінка і специфічні дії (культ), зумовлені вірою у надприродні сили (Бога) та їхній вплив на життя людини та її існування після смерті.
Світові релігії — християнство (католицизм, православ’я, протестантизм), іслам (гілки — шиїти, суніти), буддизм (у тім числі ламаїзм).
Синкретизм (від грец. συγκρητισμός — поєднання) — об’єднання різнорідних віровчень та культових положень у процесі взаємовпливу релігій під час їхнього історичного розвитку. Африканські традиційні релігії стали основою вуду (має багато рис вірувань народів йоруба), а також кандомбле в Бразилії.
Традиційні вірування — тотемізм, магія, фетишизм, анімізм, культ предків та ін. Деякі релігійні уявлення є загальними для багатьох африканських етнічних груп, але зазвичай вони унікальні для кожного етносу; 12% африканців є послідовниками традиційних місцевих вірувань. Християнство (грец. Χριστός — помазанник Божий) — одна з трьох світових релігій, найбільша за кількістю вірних, охоплює три головні гілки — католицизм, православ’я, протестантизм, — об’єднані вірою в Ісуса Христа. Виникло у І ст. в східній частині Римської імперії. Вирізняється серед інших світових релігій монотеїзмом (віра у триєдиного Бога). В Африці поширене дві тисячі років, де особливо швидко розповсюджувалось з початку ХХ ст., порівняно з іншими макрорегіонами. Християни в Африці налічують близько 46% населення. Якщо 1900 р. африканці становили лише 2% від усіх християн у світі, то сьогодні їхня кількість зросла до 24%. У Нігерії, наприклад, удвічі більше християн, ніж у Німеччині. За останні 10 років спільнота охрещених жителів Африки стала найбільшою континентальною групою християн у всьому світі.
Християнсько-африканські культи — синкретичні культи, що поєднують елементи християнства і місцеві традиції. Сформувалися серед корінного християнізованого населення, передусім на півдні Африканського континенту, з кінця XIX століття. Перша афро-християнська секта заснована 1882 р. у Папській колонії.
Завдання та вправи для самостійної роботи
1. Нанесіть на контурну карту способом картограми частку населення країн Африки, яка сповідує іслам. Поясніть причину високої частки ісламу в релігійній структурі населення країн Північної Африки. Вкажіть країни, через які проходить межа між прихильниками ісламу та християнства в Африці.
2. Зобразіть на контурній карті способом картограми частку населення Африки, яке сповідує християнську релігію. Поясніть високу частку християн в Африці. Вкажіть країни з високою часткою християн.
3. Нанесіть на контурну карту способом картограми частку традиційних вірувань у релігійному складі населення. Вкажіть найпоширеніші традиційні вірування африканців.
4. Побудуйте кругову діаграму, на якій покажіть співвідношення релігійного складу населення африканських країн, використовуючи дод. Ф.
Запитання для самоперевірки
1. Вкажіть найрозповсюдженіші релігії в Африці.
2. Назвіть причини домінування ісламу у країнах Північної Африки.
3. Які світові релігії, які поширені в Африці?
4. Вкажіть африканську країну, більшість населення якої сповідує індуїзм.
5. Вкажіть країни Африки, де іслам є державною релігією.
6. Назвіть африканську країну з найбільшою кількістю мусульман.
7. Вкажіть країни Африки з найчисельнішими християнськими спільнотами.
8. Вкажіть африканську країну з найвищою часткою християн у структурі населення.
9. Назвіть країни Африки, у яких часто виникають міжконфесійні конфлікти.
Перша публікація: 01/01/2013
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.