Історія географії - Мирослава Влах 2018

1. Організаційно-структурний розділ
1.2. Програма навчальної дисципліни «Історія географії»
1.2.1. Змістовий модуль 1. Тема 4. Великі географічні відкриття та їхні науково-теоретичні наслідки (XVI - XVII ст.)

Ключові слова: загальна (генеральна) географія, дескриптивний підхід, епоха Великих географічних відкриттів, ідеографічний підхід, колонізація, космографія, Новий Світ, номотетичний підхід, Старий Світ, технічні, соціально-економічні, політичні, науково-теоретичні передумови Великих географічних відкриттів, технічні, соціально- економічні, політичні, науково-теоретичні наслідки Великих географічних відкриттів.

Поняття «епоха Великих географічних відкриттів» як період в історії людства, що розпочався у ХV ст. і тривав до ХVІІ ст., у процесі якого відкривалися нові землі та морські маршрути до Африки, Америки, Азії й Океанії у пошуках нових торговельних партнерів і джерел товарів.

Соціально-економічні передумови Великих географічних відкриттів. Зародження й утвердження капіталістичних відносин в епоху пізнього Середньовіччя і початку Нового часу. Розвиток промисловості: машинобудування (зокрема суднобудування — створення галер, галонів, каравел, удосконалення способу виплавки сталі (доменні печі); використання водяного двигуна в гірництві та ремеслі; розвиток верстатобудування (поява токарних, шліфувальних, гвинто-нарізних верстатів); виробництво зброї. Розвиток торгівлі східними товарами (прянощі, цукор, ювелірні вироби, парфумерні товари, східні тканини) та перешкоди на її суходільному шляху. Проблема «золота» у Європі для покриття вартості куплених східних товарів.

Соціальні передумови Великих географічних відкриттів. Економічне перенаселення Європи. Поширення християнства. Соціальна стратифікація суспільства (поява нового прошарку — буржуазії, що перейняла на себе функції суспільного прогресора).

Науково-теоретичні передумови Великих географічних відкриттів. Відродження ідеї античності щодо кулястої будови Землі. Удосконалення компаса, географічних карт, винахід астролябії (прилад для визначення місцезнаходження корабля).

Портуґальські відкриття. Роль Енріке Мореплавця у підготовці морських експедицій в Атлантику і Західну Африку. Організація обсерваторії в Саґріші для підготовки капітанів, виготовлення карт, розвитку кораблебудування (1408). Завоювання Сеути (1415), відкриття Мадейри (1419), повторне відкриття Азорських островів (1432, 1444), досягнення мису Бохадор (1434), бухти Ріо-де-Оро (1436), мису Бланко (1441), островів Зеленого мису (1445), відкриття Конґо і Анґоли (1481).

Б. Діаш і відкриття мису Доброї надії (1487 - 1488).

Експедиція В. да Гами (08.07.1497 - 10.07.1499) і відкриття східного шляху до Індії.

Експедиція П. Кабрала (1500) і відкриття узбережжя Бразилії. Опорні пункти португальської колонізації — Мозамбік, Ормуз, Ґоа, Цейлон, південь Малакки, Молуккські острови, Макао, Формоза (Тайвань).

Іспанські відкриття. Перша експедиція Х. Колумба (3.08.149212.10.1492) і відкриття Багамських островів, островів Куба і Гаїті. Друга експедиція Х. Колумба (1493 - 1496) і відкриття деяких островів із групи Малих Антильських, островів Пуерто-Ріко, Ямайка. Третя експедиція Х. Колумба (1498 - 1500) і відкриття північного узбережжя Південної Америки з гирлом Оріноко та о. Трінідад. Четверта експедиція Х. Колумба (1502 - 1504) і відкриття Карибського берега Центральної Америки.

Перший поділ світу між Іспанією і Португалією: Тордесільяський договір, (1494) по меридіану 46°30' зх. д., Сарагоський договір (1529) — поділ світу по 145° сх. д.

М. Вальдземюллер і праця «Вступ до космографії» (1507). Поширення топоніма Америка на картах світу і глобусах.

Відкриття Південного моря (Тихого океану) (В. Н. де Бальбоа, 1513), Флориди і Гольфстріму (Х. Понсе де Леон, 1513).

Пошук Північно-Західного морського проходу з Атлантики в Тихий океан. Експедиція Дж. Кабота (кінець XV ст.) і відкриття узбережжя Ньюфаундленда. Експедиції С. Кабота (початок XVI ст.) і відкриття східного узбережжя Лабрадору і Гудзонової затоки; експедиція Дж. Веррацано (20-ті роки XVI ст.) — дослідження східного узбережжя Північної Америки від Флориди до Нової Шотландії. Експедиція Ж. Картьє (30-40-ві роки ХVІ ст.) і дослідження внутрішніх районів Північної Америки по р. Святого Лаврентія. Експедиція М. Фробішера, Дж. Девіса (кінець ХVІ ст.). Експедиція Г. Гудзона (початок XVII ст.) і відкриття у Північній Атлантиці.

Експедиція Р. Байлота-В. Баффіна (початок XVII ст.).

Пошук Північно-Східного морського проходу з Атлантичного в Тихий океан. Експедиція Х. Віллоубі (кінець ХVІ ст.) і відкриття північно-західної частини Карського моря. Експедиція В. Баренца і відкриття північно-східного узбережжя Шпіцберґену, західного узбережжя Нової Землі.

Навколосвітня подорож Ф. Магеллана (1519 - 1522) та її наукові наслідки (практичний доказ кулястої будови Землі, заперечення континентальної теорії будови земної поверхні, відкриття Магелланової протоки, підтвердження ідеї єдності Світового океану).

Російські землепрохідці та колонізація Сибіру. Т. Єрмак і приєднання до Московії Сибірського ханства (1582). Томський козак І. Москвітін і вихід до узбережжя Охотського моря (1639). С. Дежнєв і відкриття протоки між Америкою та Азією (1648). Експедиція В. Пояркова (Алдан-Зея-Амур-Охотське море (1643), В. Атласов і друге відкриття Камчатки (1697).

Значення Великих географічних відкриттів в історії людства. Зміни в економіці (бурхливий капіталістичний розвиток Нідерландів і Англії, відсутність економічних стимулів розвитку Іспанії, Портуґалії, Франції) та соціальній структурі суспільства багатьох країн світу (розвиток класу буржуазії). Розвиток торгівлі та зміна світових торговельних шляхів (порушення монополії венеційських купців на караванну торгівлю зі Сходом і зміщення торгівлі до Портуґалії).

Поліпшення раціону харчування європейців завдяки завезенню картоплі, кукурудзи, томатів, квасолі, великої кількості фруктів. Поява у Європі тютюну.

Великі географічні відкриття і формування колоніальної системи, поширення работоргівлі, розбою, грабежів і піратства. Винищення корінного населення Америки (90 %). Африка — реґіон постачання чорних рабів.

Науково-теоретичні наслідки епохи Великих географічних відкриттів. Збагачення географічної науки емпіричними матеріалами природничого та суспільно-географічного характеру. Розвиток емпіричного природознавства і політичної арифметики на основі філософської системи Ф. Бекона і Р. Декарта.

Загальнонаукові теорії. М. Коперник і теорія геліоцентризму («Про рух небесних тіл», 1553). Й. Кеплер і закони небесної механіки (1618). Г. Галілей і докази геліоцентричної будови Всесвіту (1623), порівняння моделей Всесвіту за Клавдієм Птолемеєм і М. Коперником (1632), І. Ньютон і закон всесвітнього тяжіння (1683).

Загальногеографічні теорії. С. Мінстер і праця «Загальна космографія» (1544). Вареніус (Б. Варен) і його внесок у розвиток географії. Науково-теоретичне значення праці Вареніуса «Загальна географія» (1650): єдність загального і конкретно-наукового географічного знання.

Конкретнонаукові природничі та суспільні теорії і концепції: походження континентів і океанів (Т. Барнет, Дж. Вудворд, В. Вінстон, Е. Галлей); походження форм земної поверхні (Дж. Геттон, П.-С. Паллас), методи класифікації рослин і тварин (Д. Рей, К. Лінней, Ж.-Б. Ламарк); вивчення людини (В. Петті, Д. Ґраунт, У. Зісмільх); вплив природних умов на історію людей і способи правління (Ж. Боден, Ш.-Л. Монтеск'є); проблема населення та забезпечення його продуктами харчування (Т.-Р. Мальтус «Дослід про закон народонаселення і його вплив на поліпшення суспільного добробуту», 1798).

Філософська концепція І. Канта і розвиток географії.

Розвиток картографії.

Німецький географ і мандрівник М. Бегайм (1459 - 1507) у 1492 р. виготовив глобус « Земне яблуко» діаметром 0,54 м, який відобразив географічні уявлення про Землю напередодні відкриття Нового Світу. Глобус М. Бегайма вважають найстарішим ґлобусом з усіх, що збереглися. Оригіналом для М. Бегайма слугувала карта світу, що ґрунтувалася, головно, на даних Клавдій Птолемея.

Атлас «Theatrum Orbis Terrarum» («Огляд Земної кулі») голландського історика, картографа, гравера, торговця та видавця карт А. Ортелія (1570). Систематизоване зібрання складалося з 53 карт великого формату і містило детальні пояснювальні тексти. Атлас постійно поповнювали новими картами та перевидавали різними мовами, він повністю витіснив «Географію» Клавдія Птолемея.

Внесок у картографію голландського картографа, географа та математика Г. Меркатора (1512 - 1594). Видання Г. Меркатором карти світу у подвійній серцеподібній проекції, на якій уперше показано місцеположення південного материка (1538); Великої карти світу, створеної у рівнокутній прямій циліндричній проекції, що зручна для мореплавства. Підготовка великого зібрання карт, названого «Атласом» на честь міфічного короля Лівії Атласа, який за легендою, створив небесний глобус. Перше видання атласу Г. Меркатора 1595 р. На обкладинці його другого видання було зображено титана Атласа (Атланта), який тримає на плечах небозвід, що відтоді дало підставу називати збірки карт атласами.

«Atlas Major» («Великий Атлас») (1662-1672) голландського картографа Й. Блеу, що складається з 600 карт і налічує 9-12 томів, перекладених різними мовами - «найбільший і найкращий картографічний твір усіх часів».