Історія географії - Мирослава Влах 2018

2. Навчально-методичний розділ
2.3. Завдання семінарських і самостійних робіт змістового модуля 2 «Історія географії ХVIII-XX ст.
Тема 6. Становлення наукових географічних шкіл у Львівському університеті

Мета: вивчити історію заснування кафедри географії у Львівському університеті, визначити особливості її розвитку в довоєнний (1882 - 1939), післявоєнний (1944 - 1991) і сучасний (з 1991 р.) періоди; розкрити місце львівської науково-географічної школи в загальноукраїнському та європейському вимірах.

Знати: особливості зародження і сучасного розвитку наукових географічних шкіл у Львівському університеті.

Уміти: користуватися літературними, картографічними й інтернет-джерелами для вивчення історії заснування та розвитку Львівської науково-географічної школи.

Головні терміни і поняття: антропогеографія, генетичне ґрунтознавство, геопросторова організація суспільства, екологічна геоморфологія, інженерна геоморфологія, конструктивна географія, ландшафтознавство, наукова школа, парадигма, реґіональна геоморфологія, рекреація, туризм, фізіографія, фізіоцентризм.

План семінарського заняття

1. Географічні дослідження М. Боїма, Б. Гакета.

2. Історія заснування кафедри географії у Львівському університеті.

3. Довоєнний період в історії географії Львівського університету (1882-1939).

3.1. Наукова школа А. Ремана.

3.2. Наукова школа Е. Ромера.

3.3. Наукова школа С. Рудницького.

4. Післявоєнний період в історії географії Львівського університету (1944 - 1991).

5. Сучасний період історії географії Львівського університету (з 1991 р.).

5.1. Кафедра фізичної географії. Напрямки наукових досліджень.

5.2. Кафедра економічної та соціальної географії. Напрямки наукових досліджень.

5.3. Кафедра геоморфології та палеогеографії. Напрямки наукових досліджень.

5.4. Кафедра раціонального використання природних ресурсів і охорони природи. Напрямки наукових досліджень.

5.5. Кафедра географії України. Напрямки наукових досліджень.

5.6. Кафедра ґрунтознавства і географії ґрунтів. Напрямки наукових досліджень.

5.7. Кафедра конструктивної географії та картографії. Напрямки наукових досліджень.

5.8. Кафедра туризму. Напрямки наукових досліджень.

Література

1. Атлас українських історичних міст. Т. 1 : Львів / [за наук. ред. М. Капраля]. — К. : ДНВП «Картографія», 2014. — 52 с. + карти.

2. Бальзатар Гакет — дослідник Південно-Східної і Центральної Європи : дослідження і матеріали / [упор. і наук. ред. М. Вальо, М. Кріль]. — Львів, 2000. — 318 с.

3. Ващенко А. Т. Географической науке во Львовском университете — 100 лет / А. Т. Ващенко, К. И. Геренчук, Я. С. Кравчук, Г. П. Миллер // Вестн. Львов. ун-та. — Сер. геогр. — 1984. - Вып. 14. — С. 3 - 11.

4. Ващенко П. Т. Розвиток географії у Львівському університеті (до 300-річчя з дня заснування) / П. Т. Ващенко, К. І. Геренчук, Г. А. Зільбер, П. М. Цись // Вісн. Львів. ун-ту. — Сер. геогр. — 1962. — Вип. 1. — С. 3 - 12.

5. Географічний факультет ЛНУ ім. І. Франка [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.lnu.edu.ua/faculty/geography.

6. Качмар В. За український університет у Львові. Ідея національної вищої школи у суспільно-політичному житті галицьких українців (кінець XIX - початок ХХ ст.) / В. Качмар. — Львів : ЛДУ, 1999. — 118 с.

7. Ковальчук І. Географічна наука у Львові за роки незалежності України : структура, наукові школи / І. Ковальчук // Географічна наука і практика : виклики епохи : міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю геогр. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка. — Львів, 2013. — С. 12 - 17.

8. Кубійович В. Нарис історії наукового товариства ім. Шевченка (1873 - 1949) / В. Кубійович. — Львів : НТШ у Львові, 1991. — 53 с.

9. Львів. Комплексний атлас / О. Шаблій, С. Матковський, О. Вісь- так та ін. — К. : ДНВП «Картографія», 2012. — 192 с.

10. Львівський державний університет ім. І. Франка // Енциклопедія Українознавства. — Львів, 1994. — Т. 4. — С. 1420 - 1421.

11. Матеріали міжнародного наукового семінару «Львівська суспільно-географічна школа у національному і європейському вимірах» : до 60-річчя каф. екон. і соц. геогр. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. — 380 с.

12. Міхал Бойм [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https// uk.wikipedia.org.

13. Професор Каленик Геренчук / [упор. С. Кукурудза]. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. — 343 с.

14. Професор Опанас (Афанасій) Ващенко / [упор. О. Шаблій]. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — 233 с.

15. Професор Петро Цись / [упор. І. Ковальчук]. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. — 433 с.

16. Ровенчак І.І. Бальтазар Гакет як географ України / І. І. Ровенчак // Історія української географії : всеукр. наук.-теор. часопис. — 2000. — Вип. 2. — С. 56 - 62.

17. Шаблій О. І. Львівська суспільно-географічна школа (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка) / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. — 168 с.

18. Штойко П. І. Теоретичні концепти становлення новітньої української географії : автореф. дис. ... д-ра геогр. наук : 11.00.11 / П. І. Штойко. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 36 с.

19. Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. — Т. I : А-К. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2011. — 716 с.

20. Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка : в 2 т. — Т. ІІ : Л-Я. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2014. — 764 с.

21. Ernst J. Dwie linie zycia. Ja i moj Lwow / J. Ernst. —Lublin : Wydawnictwo Lubelskie, 1988. — 288 s.

22. Harasimiuk K. A. Dzieje Instytuty Geograficznego w Uniwersytecie Lwowskim w latach 1883-1939 / K. A. Harasimiuk. — Krakow, 2012. — 446 s.

23. Jahn A. Z Kleparowa w swiat szeroki / A. Jahn. — Wroclaw, 1991. — 332 s.

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрити напрямки діяльності Географічної комісії НТШ та її вплив на розвиток української географії.

2. Ознайомитися з картографічними виданнями акціонерного товариства «Ksiqznica Atlas» — найпопулярнішого поліграфічного підприємства міжвоєнної Польщі.

Питання для самоперевірки

1. З іменем якого німецького ученого пов'язане заснування кафедри географії у Львівському університеті?

2. Який львівський учений зробив спробу природничо-географічного поділу Карпат?

3. Львівський географ, автор праці «Розподіл тепла на Земній кулі» (1894).

4. Напрямки і результати наукової діяльності Г. Величка - першого українця доктора філософії в галузі географії.

5. Обґрунтувати твердження: «С. Рудницький — фундатор української наукової географії».

6. Розкрити зв'язок О. Степанів із Львівським університетом.

7. Головні напрямки наукових фізіографічних пошуків львівських географів довоєнного періоду. Назвати прізвища учених, їхні наукові праці.

8. Головні напрямки антропогеографічних досліджень львівських географів довоєнного періоду. Назвати прізвища учених, їхні наукові праці.

9. Провідні сучасні наукові школи географічного факультету Львівського університету.

10. Перспективні напрямки наукових досліджень географічного факультету Львівського університету.

Словник термінів і понять

Наукова школа — «це передусім система оригінальних наукових ідей і їхніх втілень у наукові принципи, теорії та концепції, а також у конструктивні розробки групою (колективом, науковими інституціями тощо) учених, переважно однодумців, на чолі з визначною особистістю. Отже, наукова школа охоплює мінімум три складові. Це, по-перше, людська складова: наявність групи вчених-однодумців або тих, хто працює у певному напрямку та має неформального (іноді формального) лідера. По-друге, наявність організації наукових пошуків, організаційних структур (кафедри, відділи, інститути, редакції великих видань — енциклопедій, часописів тощо), які створюють «виробничу», соціальну та організаційно-управлінську інфраструктури наукової школи. По-третє, і це головне, наявність фундаментальних теоретичних і в цьому контексті часто практичних напрацювань, відмінних від наукових напрацювань інших шкіл [55, с. 6]. Наукові школи розрізняють за такими критеріями: прізвище лідера; місце функціонування (загальнонаціональні, реґіональні); зміст (комплексні, спеціалізовані).

Приклади наукових шкіл, названих іменем її лідера: наукова школа акад. М. Паламарчука (школа міжгалузевого, у тім числі агропромислового територіального комплексування), наукова школа проф. О. Ващенка (міжгалузеві територіальні системи, атласне картографування). Суспільно- географічна школа проф. О. Ващенка об'єднує науковців принаймні трьох поколінь: перше покоління — професори С. Волос, Ф. Заставний, Р. Іванух, С. Іщук, Є. Качан, П. Луцишин, В. Нагірна, М. Петрига, С. Писаренко, М. Пістун, І. Процик, І. Пушкар, О. Топчієв, О. Шаблій, Р. Язиніна, Б. Яремчишин; друге - Б. Заблоцький, О. Заставецька, М. Мальський, М. Мальська, А Шевчук; третє - М. Дністрянський, В. Кравців, І. Ровенчак, А Тарангул, Р. Лозинський.

Щодо українських наукових географічних шкіл, виділених за функціонально-територіальною ознакою, то можна використати проведене М. Пістуном дослідження навчально-наукової суспільно-географічної діяльності з виділенням вузла, реґіональних центрів, локальних центрів і пунктів (2009).

Наукова школа (і, відповідно, науково-дослідний вузол) виникла на засадах функціонування науково-дослідних і освітніх закладів Київської міської агломерації, серед яких — Інститут географії НАН України, географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Рада з вивчення продуктивних сил (ліквідована рішенням НАНУ 15 листопада 2010 р.), Київський національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова та ін.

Реґіональні наукові географічні школи формуються на базі класичних університетів з географічними факультетами — Львівського, Харківського, Чернівецького, Одеського, Дніпропетровського, Таврійського (до окупації Криму в 2014 р.). За М. Пістуном, ознак регіональних географічних центрів набувають Тернопільський, Вінницький і Луганський педагогічні університети, а також Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.

Субреґіональні наукові географічні школи виникають на базі педагогічних університетів, де є спеціальні або загальногеографічні кафедри, що готують учителів географії (15 навчальних закладів України), а також педагогічних училищ, які готують учителів з природо- і суспільствознавства (23 навчальні заклади).

В українській географії за змістом виділяють наукові школи відповідно до наукових напрямків, наприклад, ландшафтна, суспільно-географічна, геоморфологічна та інші, які теж можуть бути диверсифіковані.

Спеціалізованими науковими географічними школами є вітчизняні історико-географічні школи, які виникли й активно розвиваються після здобуття Україною незалежності 1991 р. У порядку за часом виникнення це Львівська, Чернівецька, Тернопільська, Київська, Харківська.

Особливість львівської історико-географічної наукової школи — увага до внеску окремих учених в історію вітчизняної науки, історико-картографічна тематика, проблеми періодизації історії науки, що потребує розгляду її методологічних засад, визначення фундатора тощо. Лідером наукової школи є проф. О. Шаблій. Серед наукових напрацювань - серія «Постаті українського землезнання», у якій підготовлено 14 публікацій, присвячених українським географам (О. Ващенко, Г. Величко, К. Геренчук, В. Ґеринович, М. Дольницький, В. Кубійович, В. Огоновський, Ю. Полянський, С. Рудницький, В. Садовський, А. Синявський, О. Степанів, І. Тесля, П. Цись).

Львівські науковці досліджують також інституційний розвиток української географії, зокрема, Географічною комісією НТШ (І. Ровенчак, О. Шаблій), Українським науково-дослідним інститутом географії і картографії (П. Штойко), з'їздами слов'янських географів і етнографів (чотири з'їзди, 1924-1936 рр.) (І. Ровенчак).

Чернівецька історико-географічна наукова школа сформована її лідером проф. Я. Жупанським (1934 - 2009), автором першого навчального посібника «Історія географії України» (1997). Для школи характерний хронологічний виклад історії становлення української географії, а також дослідження з історичної географії України (В. Круль).

Тернопільська історико-географічна наукова школа пов'язана, насамперед, з іменами Б. Заставецького (1941 - 2000), О. Заставецької (1953 - 2017) та їхніх учнів, які активно продукують і поширюють географічні знання, видаючи з 2000 р. всеукраїнський часопис «Історія української географії» (на кінець 2017 р. вийшло 36 випусків), а також організовуючи міжнародні конференції.

Київська наукова історико-географічна школа представлена, насамперед, науковими напрацюваннями О. Маринича, Я. Олійника, М. Пістуна, Л. Руденка, П. Шищенка та інших науковців, які досліджують як загальні питання розвитку української географії, так і внесок окремих персоналій (К. Воблий, О. Діброва, Д. Журавський, П. Тутковський), а також наукових, освітніх інституцій у розвиток географічної науки.

Останніми роками активно розвивається Харківська наукова історико-географічна школа. її лідери Ю. Кандиба, Л. Нємець, І. Черваньов досліджують внесок учених у розвиток географічної науки (О. Івановський, Є. Ковалевський, А. Краснов, С. Рудницький), а також розвиток географії в Харківському університеті, Українському науково-дослідному інституті географії і картографії (1927 - 1933).

Формується Полтавська історико-географічна школа (С. Шевчук).

У контексті дисципліни «Історія української географії» згадаємо наукові школи з історії картографування України. Р. Сосса (2005) виділяє Львівську та Київську історико-картографічні наукові школи.

Львівська школа представлена дослідженнями Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України (С. Височенко, Н. Падюка, Т. Паславський, А. Симутіна), Львівського національного університету імені Івана Франка (О. Ващенко, І. Ровенчак, О. Шаблій, П. Штойко), Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України (М. Вавричин, О. Голько, Я. Дашкевич), Центрального державного історичного архіву України у Львові (У. Кришталович), Наукового товариства імені Шевченка (О. Купчинський), Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича (Я. Жупанський), Українського католицького університету (М. Долинська).

Київська історико-картографічна школа сформована дослідниками Київського національного університету імені Тараса Шевченка (А. Молочко, В. Павлова, А. Харченко, В. Шевченко), Інституту географії НАН України (А. Золовський, Л. Руденко), Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» (Р. Сосса), Інституту історії НАН України (Т. Балабушевич, Г. Боряк, О. Маркова, Л. Пономаренко, С. Хведченя), Національного університету «Києво-Могилянська академія» (Т. Люта (Гирич)), картографічного виробництва «Мапа» (Ю. Лоза).

Фізіографія (від грец. φύσίς — природа і γράφω — пишу) — 1) опис природи, природнича історія; 2) синонім фізичної географії.

Фізіоцентризм — природничий напрям у географії. Домінував на етапі становлення української новітньої географії наприкінці XIX-на початку XX ст. За С. Рудницьким, географія — природнича наука, головним об'єктом вивчення якої є земна поверхня. Учений заперечував дуалізм у географії. Займаючись людиною як органічною частиною природи, географія, на його думку, мала б тим самим побудувати міст між природничими і гуманітарними науками.