Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2019

ІІ.Навчально-методичний розділ
2.1. Семінарські й практичні завдання,завдання для самостійної роботи студентів, словник термінів, питання для самоперевірки
Змістовий модуль 2. Спеціальна соціальна географія. Тема 3. Рівень та якість життя населення. Медична й рекреаційна географія України

Мета: засвоєння студентами знань про якість та рівень життя населення, індекс людського розвитку, інтегральний індекс реґіонального людського розвитку, індивідуальне й суспільне здоров'я, рекреацію, туризм; ознайомлення з територіальними відмінностями у рівнях соціально- економічного розвитку, захворюваності, рекреаційного освоєння за регіонами України; висвітлення засад медико-географічного та рекреаційного районування України; формування навиків виконання карт, структурних і кругових діаграм на соціально-географічну тематику.

Унаслідок вивчення теми студент повинен:

знати

- сутність понять: рівень життя, якість життя, індекс людського розвитку, інтегральний реґіональний індекс людського розвитку, медична географія, захворюваність, природне вогнище хвороби, рекреаційна географія, дозвілля, відпочинок, туризм;

- територіальні відмінності реґіонів України за інтегральним індексом реґіонального людського розвитку, захворюваністю, рекреаційним освоєнням;

- ареали природних вогнищ інфекційних хвороб в Україні;

- головні санаторно-курортні центри України;

уміти

- аналізувати територіальні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку реґіонів України;

- пояснити причини динамічних і тенденційних змін у захворюваності населення України;

- висвітлити особливості рекреаційного освоєння території України;

- обґрунтувати вплив (позитивний / негативний) масового розвитку рекреаційної сфери на довкілля (природне й соціальне), повсякденну життєдіяльність мешканців території здійснення рекреаційної діяльності;

володіти

- знаннями про медико-географічне та рекреаційне районування України;

- навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

- навиками роботи з узагальненою статистичною інформацією соціально-географічного змісту.

Головні терміни та поняття: якість життя населення, рівень життя населення, споживчий кошик, людський розвиток, довкілля, індекс людського розвитку (ІЛР), індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), інтегральний регіональний індекс людського розвитку (ІРЛР), очікувана тривалість життя при народженні, валовий національний дохід на душу населення, очікувана тривалість навчання, середня тривалість навчання, індекс маси тіла, стратифікація суспільства, соціальна стратифікація, прожитковий мінімум, бідність, показники бідності, абсолютна бідність, крайня форма бідності, відносна бідність, фемінізація бідності, фемінізм, цикл бідності, соціальне відторгнення, соціальне залучення, медична географія, медицина, життєдіяльність, здоров'я, індивідуальне здоров'я, суспільне здоров'я, фізичне здоров'я, соціальне здоров'я, духовне здоров'я, психічне здоров'я, психічні розлади, здоров'я нації, хвороба, захворюваність, рівень захворюваності, алергічні хвороби, гірська хвороба, інфекційні хвороби, депресія, природне вогнище хвороби, лікування, терапія, медична допомога, лікарська допомога, бальнеологія, мінеральні води, термальні води, лікувальні грязі, кліматотерапія, спелеотерапія, фітотерапія, біопатогенна зона, здоровий спосіб життя, лікар, сімейний лікар, медична сестра, фельдшер, пацієнт, заклади охорони здоров'я, лікувально-оздоровча місцевість, курорт, курорт державного значення, санаторно-курортні заклади, медико-географічний район, медико-географічне районування, медико-географічна оцінка довкілля, медико-географічне картографування, медико-географічне прогнозування, медичне країнознавство, медичне ландшафтознавство, нозогеографія, медико-географічні класифікації погоди, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), рекреаційна географія, рекреація, туризм, турист, вільний час, відпочинок, дозвілля, хобі, туристичний продукт, рекреаційна діяльність, рекреаційна місткість, рекреаційна територія, рекреаційне навантаження, рекреаційний потенціал, рекреаційні ресурси, рекреаційний об'єкт, рекреаційне районування, рекреаційний район.

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літературу з теми. Звернути увагу на трактування понять «рівень життя населення», «якість життя населення»; відмінність між цими поняттями. Використовуючи дані додатка В.1 «Інтегральний індекс регіонального людського розвитку, 2017», способом картограми виконати картосхему «Інтегральний індекс регіонального людського розвитку». Пояснити регіональні відмінності значень індексу, використовуючи додаток В.3 «Соціально- економічний розвиток регіонів України, 2017».

2. Побудувати кругову структурну діаграму «Захворюваність населення України» (додаток В.5) та стовпцеву діаграму «Захворюваність населення України за класами хвороб» (додаток В.6). Пояснити тенденції й причини структурного розподілу та динамічних змін.

3. Використовуючи дані додатка В.8 «Розвиток медичної сфери України, 2017», виконати картосхему «Медична сфера України»: способом картограми показати кількість відвідувань за зміну амбулаторно-поліклінічних закладів. На карті показати межі медико-географічних районів України за проф. О. Шаблієм, проф. Л. Шевчук (додаток В.9). Виконати короткий опис медико- географічних районів, звернути увагу на сучасний стан захворюваності населення (додаток В.5), рівень соціально-економічного розвитку території (додаток В.3), рівень розвитку медичної сфери (додатки В.7, В.8), ареали природних вогнищ інфекційних хвороб.

4. З використанням даних додатка В.10 «Розвиток санаторно-курортної сфери України, 2017» способом картограми виконати картосхему «Розвиток рекреації в Україні». На карті способом ареалів показати туристично-рекреаційні райони України (автори районування — доц. М. Білецький, асист. Л. Котик) (додаток В.11). Пояснити тенденції рекреаційного та туристичного освоєння реґіонів України; звернути увагу на небезпеки, пов'язані з активним розвитком рекреаційної та туристичної діяльності в окремих реґіонах України.

Література

1. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України : методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О. О. Бейдик. — К. : ВЦ КНУ, 2002. — 396 с.

2. Білецький М. Актуалізація екскурсійної діяльності на території Поліського туристично-рекреаційного району України / М. Білецький, Л. Котик // Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід : матер. ХІІ міжнар. наук. конф. присв. 15-річчю к-ри туризму (Львів, 12— 14 жовтня 2018 р.). — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2018. — С. 34-40.

3. Білецький М. І. Соціальна географія : навч. посібник / М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик. — [2-ге вид., допов.]. — Львів : Простір-М, 2015. — С. 57-73, 248-305.

4. Білецький М. Карпатсько-Подільський рекреаційний район України: сучасний стан і перспективи розвитку / М. І. Білецький, Л. І. Котик / Туристичні послуги на світовому ринку як фактор розвитку міжнародного туризму : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 10 травня 2018 р.). — Львів : ЛІЕТ, 2018. — С. 244- 255.

5. Білецький М. Придніпровський туристично-рекреаційний район України: проблеми і перспективи розвитку / М. Білецький, Л. Котик // Вісник ЛІЕТ. Серія: Економічні науки. — 2018. — Вип. 13.

6. Ванда І. В. Актуальність ідей Олени Степанів у трансформації медичної сфери сільської місцевості Львівської області / І. В. Ванда, Л. І. Котик, І. І. Ранця // Здоровий спосіб життя : зб. наук. ст. / [за ред. доц. Ю. М. Панишко]. — Львів : Бодлак, 2007. — Вип. 18. — С. 10-14.

7. Гукалова І. В. Якість життя населення України : суспільно-географічна концептуалізація : монографія / І. В. Гукалова. — К. : Друкарня МВС України, 2009. — 346 с.

8. Котик Л. І. Використання потенціалу Шацького національного природного парку для задоволення рекреаційно-туристичних потреб мешканців Львівської області / Л. І. Котик, О. І. Мамчур, М. Г. Пелех // Науковий вісник Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки. Сер. геогр. науки. — 2011. — № 9. — С. 143-149.

9. Котик Л. І. Стан здоров'я населення держав світу / Л. І. Котик // Актуальні проблеми країнознавчої науки : матер. І Міжнар. наук.-практ. Інтернет- конференції (м. Луцьк, 9—10 жовтня 2014 р.) / [за ред. В. Й. Лажніка]. — Луцьк : Вежа-Друк, 2014. — С. 101-106.

10. Масляк П. О. Рекреаційна географія : навч. посібник / П. О. Масляк. — К. : Знання, 2008. — 343 с.

11. Методика вимірювання регіонального людського розвитку [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.idss.org.ua.

12. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник / Я. Б. Олійник, A. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — 204 с.

13. Рекреаційна географія : письмові консультації / [укладачі : Л. А. Савранчук, B. Г. Явкін]. — Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. — 110 с.

14. Рівень життя населення України / [НАН України. Ін-т демографії та соц. досліджень, Держ. ком. статистики України ; за ред. Л. М. Черенько]. — К. : Консультант, 2006. — 428 с.

15. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за ред. О. І. Шаблія]. — Львів : Світ, 2000. — С. 420-442.

16. Статистичний щорічник України за 2017 рік / [Держ. служба статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : ТОВ «Август Трейд», 2017.

17. Стафійчук В. І. Рекреалогія / В. І. Стафійчук. — К. : Альтер-прес, 2006. — 263 с.

18. Теслюк Р. Т. Підходи до визначення компонентної структури якості життя населення / Р. Т. Теслюк // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту. Сер. геогр. — 2004. — № 1. — С. 100-105.

19. Теслюк Р. Т. Суспільно-географічні аспекти якості життя населення регіону (на матеріалах Львівської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук / Р. Т. Теслюк. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — 20 с.

20. Ціншен Ван. Теоретичні та методологічні аспекти рекреаційної географії : сучасний підхід / Ван Ціншен, О. Г. Топчієв // Укр. геогр. журн. — 2003. — № 1. — С. 45-49.

21. Шевченко В. О. Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко, В. М. Гуцуляк, Г. П. Нечипоренко [та ін.]. — К. : [б. в.], 1998. — 178 с.

22. Шевчук Л. Проблеми розвитку медичної географії у контексті становлення законодавства України про охорону здоров'я / Л. Шевчук // Праці НТШ. — 2003. — Т. 11. — С. 140-144.

23. Шевчук Л. Т. Основи медичної географії : текст лекцій / А Т. Шевчук. — Львів : Світ, 1997. — С. 9-14, 87-118, 138-141.

24. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шевчук. — К. : Знання, 2007. — С. 286-307.

25. Atkinson A. B. Social Indicators / The EU and Social Inclusion / A. B. Atkinson, B. Cantillon, E. Marlier, B. Nolan. — Oxford University Press, 2002. — 238 p.

26. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities / J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009. — 546 p.

27. Human Development Reports [Electronic resource]. — Мode of access: http:// hdr.undp.org/en/reports/global/hdr2013/download/ru.

28. The World's Healthiest Countries [Electronic resource]. — Mode of access: http://images.businessweek.com/bloomberg/pdfs/WORLDS_HEALTHIEST_ COUNTRIES.pdf.

29. World health statistics, 2017 [Electronic resource]. — Mode of access: http:// apps.who.int.

Словник термінів

Абсолютна бідність (крайня форма бідності) — нездатність задовольнити первинні людські потреби, відсутність фізіологічного і соціального мінімуму засобів існування; бідність, яка порівняно зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання.

Алергічні хвороби — хвороби, спричинені підвищеною чуттєвістю організму до впливів окремих чинників довкілля.

Бальнеологія — розділ медицини, що вивчає лікувальні мінеральні води, а саме: їхні властивості, класифікацію та критерії оцінки терапевтичного впливу на організм у разі різних захворювань.

Бідність — неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період. Розрізняють абсолютну та відносну бідність; об'єктивну і суб'єктивну (психологічну) бідність.

Біопатогенна зона — локальна ділянка земної поверхні, над якою окремі види рослин, тварин і людина відчувають стресовий вплив довкілля, що приводить до виникнення різних функціональних розладів, зниження опору до захворювань (за В. Г. Прохоровим).

Валовий національний дохід на душу населення (англ. Gross national income (GNI) per capita) — сукупний дохід економіки, отриманий у процесі виробництва та володіння засобами виробництва, мінус оплата за користування засобами виробництва, що належать іншим державам світу, який конвертований у міжнародні долари з використанням коефіцієнта паритету купівельної спроможності та розподілений на кількість населення держави станом на середину року спостереження («Human Development Reports», 2017).

Відносна бідність — становище особи, за якого вона відчуває нерівність у стандартах життя та соціальному захисті порівняно з іншими членами суспільства.

Відпочинок (дозвілля) — проведення часу для відновлення нормального фізіологічного, психоемоційного стану організму. Розрізняють активний (будь-яка діяльність, відмінна від тої, що спричинила втому), пасивний (відносний спокій, без активної рухової діяльності) та змішаний (чергування станів відносного спокою та помірної рухової діяльності) відпочинок.

Вільний час — час упродовж доби, тижня, місяця, року чи більшого періоду життя людини, який не пов'язаний з виконанням професійних обов'язків.

Всесвітня організація охорони здоров'я ((ВООЗ), англ. World Health Organization (WHO)) — спеціальна установа Організації Об'єднаних Націй з питань охорони здоров'я, створена 1945 р. на конференції в м. Сан-Франциско (США). День набуття чинності Статуту ВООЗ (7 квітня 1948 р.) уважають днем заснування організації і щорічно відзначають як Світовий день здоров'я. Головна мета ВООЗ — сприяти забезпеченню охорони здоров'я населення всіх країн світу. Штаб-квартира у м. Женева (Швейцарія). До складу організації входять 194 держави світу (01.11.2018 р.). Україна є членом ВООЗ з 1948 р.

Гірська хвороба — патологічний стан організму, зумовлений перебуванням у розрідженому повітрі високих гірських місцевостей.

Депресія — поширений психічний розлад, для якого характерні зневіра, втрата інтересу та радості, почуття вини, низька самооцінка, порушення сну / апетиту, млявість, погана концентрація уваги. Симптоми бувають хронічними або такими, що виникають періодично. Іноді людина втрачає здатність долати проблеми повсякденного життя. У найважчій формі може призвести до самогубства.

Довкілля — сукупність чинників живої, неживої природи, суспільного буття, які впливають на здоров'я людини.

Духовне здоров'я — стан духовного благополуччя, який залежить від духовного світу особистості, складових духовної культури людства (релігії, освіти, мистецтва, моралі, етики).

Життєдіяльність — сукупність процесів, які відбуваються в живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя.

Заклади охорони здоров'я — підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я наданням медико-санітарної допомоги, ужиттям профілактичних і лікувальних заходів, послуг медичного характеру, виконання інших функцій на засадах професійної діяльності медичних працівників.

Захворюваність — показник поширення хвороб, зареєстрованих упродовж року серед населення загалом або в окремих групах (вікових, статевих, територіальних, професійних тощо). Обчислюють кількістю захворювань на 100, 1 000, 10 000, 100 000 осіб. Це один з найважливіших показників стану здоров'я населення.

Здоровий спосіб життя — людська діяльність, спрямована на збереження та зміцнення здоров'я. Складові елементи здорового способу життя: харчування (споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, білків, жирів тощо, споживання екологічно чистих продуктів харчування), побут (якість житла, умови для пасивного та активного відпочинку, рівень психічної та фізичної безпеки на території повсякденної життєдіяльності), умови праці (безпека у фізичному та психологічному аспектах, наявність стимулів та умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура та спорт, використання систем оздоровлення організму).

Здоров'я — стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, без хвороб та фізичних вад. Здоров'я доцільно розглядати як здатність організму активно та повноцінно пристосовуватись до змін довкілля, активно та повноцінно функціонувати в цих умовах. Розрізняють здоров'я: фізичне, психічне, соціальне, духовне; індивідуальне та суспільне.

Здоров'я нації — сукупність характеристик і ознак стану буття нації. За Л. Т. Шевчук, здоров'я нації характеризують показниками: фізична і духовна краса, кількість геніальних осіб у поколінні, рівень суспільного розуму та інтелекту тощо.

Індекс людського розвитку (ІЛР), індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) (англ. Human Development Index, (HDI)) — узагальнений показник для порівняння оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни. Розроблено 1990 р. пакистанським економістом Махбубом ель Хаком (M. ul Haq), з 1993 р. використовують в ООН у щорічному звіті про розвиток людського потенціалу. Під час обчислення індексу враховують три показники: середня тривалість майбутнього життя при народженні; грамотність дорослого населення та охоплення населення трьома ступенями освіти (початковим, середнім, вищим); реальний ВВП на душу населення.

Індекс маси тіла ((ІМТ), англ. Body Mass Index, (BMI)) — величина, що дає змогу оцінити ступінь відповідності маси людини та її зросту, й так непрямо з'ясувати, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною (ожиріння). Показник розроблено 1869 р. бельгійським соціологом і статистиком Адольфом Кетеле (A. Quetelet). Вимірюють у кілограмах на метр квадратний.

Індивідуальне здоров'я — здоров'я конкретної людини.

Інтегральний реґіональний індекс людського розвитку (ІРЛР) — узагальнений показник для оцінки людського розвитку в окремих регіонах України. Розраховують на підставі аналізу 33 показників, об'єднаних у шість блоків відповідно до основних аспектів людського розвитку: відтворення населення, соціальне становище, комфортне життя, добробут, гідна праця, освіта. Методику розробили 2000 р. й оновили 2012 р. фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Національної академії наук України за участю фахівців Державної служби статистики України.

Інфекційні хвороби — хвороби, спричинені вірусами, бактеріями, найпростішими, мікроскопічними грибками тощо. Характерна ознака: поширення від організму до організму через збудника. Приклади інфекційних хвороб: малярія, чума, проказа, грип, скарлатина тощо.

Кліматотерапія — використання впливу метеорологічних умов і особливостей клімату для лікування та профілактики захворювань організму людини.

Курорт — освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їхньої експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури; використовують для лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань, рекреації; підлягає особливій охороні. Розрізняють курорти державного і місцевого значення.

Курорт державного значення — природна територія, що має особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і яку використовують з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань.

Курорт місцевого значення — природна територія, що має загальнопоширені природні лікувальні ресурси і яку використовують з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань.

Лікар — фахівець із повною медичною освітою, який у передбаченому законом порядку постійно займається підтримкою або відновленням людського здоров'я через запобігання (профілактику), розпізнання (діагностику) та лікування захворювань і травм. Це можливо завдяки ґрунтовним знанням з анатомії, фізіології, хвороб і лікування, науки медицини, його досвіду та практики — мистецтва медицини.

Лікувальні грязі — мулисті осади водоймищ, торфові відклади боліт, глинисті породи грязьових сопок, що використовують у нагрітому стані для лікування.

Лікувально-оздоровча місцевість — природна територія, що має мінеральні й термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні й інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Лікування (терапія) — процес, бажаною метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності й одужання, відновлення здоров'я.

Людський розвиток — право людей на довге, здорове і творче життя; на досягнення інших цілей, які, на їхню думку, мають значення; на активну участь у забезпеченні справедливого та сталого розвитку на планеті (ПРО ООН, Доповідь про людський розвиток «Справжнє багатство народів: шляхи до людського розвитку», 2010).

Медико-географічна оцінка довкілля — комплексна оцінка компонентів довкілля з метою виявлення ступеня ризику для здоров'я людини чи суспільства в конкретних геопросторово-часових координатах.

Медико-географічне картографування — створення медико-географічних карт (Л. Т. Шевчук, 1997).

Медико-географічне прогнозування — наукове передбачення медико-географічної ситуації (Л. Т. Шевчук, 1997).

Медико-географічне районування — поділ території на медико-географічні райони. Медико-географічне районування України розроблене О. І. Шаблієм та Л. Т. Шевчук (1997), виділено вісім медико-географічних районів: Львівський, Чернівецький, Вінницький, Київський, Чернігівський, Харківський, Донецький, Одеський.

Медико-географічний район — частина території країни, у межах якої простежується порівняно однорідна медико-географічна ситуація, є подібні показники народжуваності, смертності, дитячої смертності, природного приросту населення, приблизно однакові показники забезпеченості населення медичними установами (Л. Т. Шевчук, 1997).

Медико-географічні класифікації погоди — різновид прикладних класифікацій погоди, які виконують для медичної оцінки самопочуття людини, зумовленого геліометеотропними реакціями, зокрема, пов'язаними з несприятливими погодними умовами чи їхньою раптовою зміною.

Медицина — галузь наукової і практичної діяльності, основним завданням якої є пізнання процесів, що відбуваються в організмі здорової і хворої людини, для збереження і зміцнення її здоров'я, а також розробка методів розпізнання, відвернення і лікування хвороб.

Медична географія — галузева дисципліна соціальної географії (за О. І. Шаблієм), яка вивчає геопросторову організацію медичної сфери суспільства. Сформувалася на межі медицини та соціальної географії.

Медична допомога (лікарська допомога) — комплекс діагностичних і лікувальних заходів, спрямованих на визначення діагнозу, усунення чи зменшення симптомів і проявів захворювання чи патологічного стану, з приводу якого звернувся пацієнт, на нормалізацію його життєдіяльності, поліпшення чи відновлення здоров'я.

Медична сестра — особа з середньою медичною освітою, яка працює під керівництвом лікаря або фельдшера та виконує зроблені ним медичні призначення. Вона не займається повним медичним обстеженням хворого, діагностикою хворого, призначенням ліків, за винятком невідкладних станів.

Медичне країнознавство — дослідження медико-географічних особливостей території, стану здоров'я населення та організації його охорони у країнах чи окремих регіонах (Л. Т. Шевчук, 1997).

Медичне ландшафтознавство — медико-географічне вивчення природних комплексів та їхнього впливу на здоров'я населення (Л. Т. Шевчук, 1997).

Мінеральні води — підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, зі специфічними фізико- хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що чинять цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод уважають солоність 1 г/л.

Нозогеографія — географія хвороб.

Очікувана тривалість життя при народженні (англ. Life expectancy at birth) — кількість років, які може прожити новонароджений малюк, якщо наявні на момент його народження переважні тенденції в сфері показників смертності для конкретних вікових груп не змінюються впродовж його життя («Human Development Reports», 2017).

Очікувана тривалість навчання (англ. Expected years of schooling) — кількість років навчання, які, як очікують, може навчатись дитина, яка досягнула офіційно визначеного віку вступу до школи, якщо впродовж її життя збережуться переважні тенденції в сфері вікового показника охоплення населення освітою («Human Development Reports», 2017).

Пацієнт — особа, яка отримує медичну допомогу, лікування чи медичне спостереження.

Показники бідності — чинники, які свідчать про наявність бідності.

Природне вогнище хвороби — ділянка простору, у межах якої без зв'язків з людиною чи свійськими тваринами, паразитуючи в організмах диких тварин- господарів, існують окремі інфекційні хвороби (природно-вогнищеві хвороби: чума, туляремія, кліщовий енцефаліт, лептоспіроз, сказ, кліщовий сипний тиф та ін.).

Прожитковий мінімум — вартісне вираження достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи (Закон України «Про прожитковий мінімум», редакція 20.01.2018 р.).

Психічне здоров'я — стан психічного благополуччя, для якого характерні індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини (збудженість, емоційність, чутливість). Воно тісно пов'язане з особливостями мислення, типом характеру особи, здібностями, особливостями реакції на життєві ситуації, стреси.

Психічні розлади — розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті (Закон України «Про психіатричну допомогу», 14.11.2017 р.).

Рекреаційна географія — галузева дисципліна соціальної географії (за О. І. Шаблієм), яка вивчає геопросторову організацію рекреаційної сфери.

Рекреаційна діяльність — один із комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час. Види рекреаційної діяльності (за П. О. Масляком): лікувально-курортна, оздоровчо-спортивна, пізнавальна, розважальна.

Рекреаційна місткість — здатність певної території забезпечувати комфортну рекреаційну діяльність без деградації природного та історико-культурного середовища (П. О. Масляк, 2008).

Рекреаційна територія — ділянка Землі у визначених межах, яку використовують для відпочинку й оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму.

Рекреаційне навантаження — рівень сукупного антропогенного впливу на природний комплекс певної території в процесі рекреаційної діяльності (витоптування, нищення рослинного покриву тощо).

Рекреаційне районування — виокремлення рекреаційних районів у межах території дослідження. Автор усталеного рекреаційного районування України проф. О. О. Бейдик виокремив п'ять ресурсно-рекреаційних районів: Причорноморський, Карпатсько-Подільський, Полісько-Столичний, Харківський, Придніпровсько-Донецький.

Рекреаційний об'єкт — локальний об'єкт, який використовують для відпочинку.

Рекреаційний потенціал — сукупність наявних природних, соціально-економічних, культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності (П. О. Масляк, 2008).

Рекреаційний район — цілісне територіальне утворення, для якого характерне своєрідне та неповторне поєднання рекреаційних ресурсів, сформована спеціалізація рекреаційного господарства та розроблена довготермінова стратегія розвитку рекреаційної сфери.

Рекреаційні ресурси — об'єкти, процеси та явища природного й антропогенного походження, які використовують або можуть використати для розвитку рекреації та туризму. Характерна ознака рекреаційних ресурсів — здатність відновлювати і розвивати духовні та фізичні сили людини.

Рекреаційні ресурси поділяють на дві групи: природні (кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні тощо) й історико-культурні (рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури, археології, місця, пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї тощо).

Рекреація — відпочинок, відновлення фізіологічних, духовних, психічних сил людини, витрачених у процесі повсякденної життєдіяльності.

Рівень життя населення — показник об'єктивного і суб'єктивного стану матеріального забезпечення населення. Для аналізу й оцінки рівня життя населення використовують такі показники: обсяг валового внутрішнього продукту, національного і реального доходу на душу населення, обсяг послуг на душу населення, середній рівень заробітної плати, забезпеченість житлом тощо.

Рівень захворюваності — частка населення, про яку відомо, що вона має певні захворювання чи розлади впродовж визначеного часу.

Санаторно-курортні заклади — розташовані на території курортів заклади охорони здоров'я, які забезпечують надання громадянам лікувальних, профілактичних, реабілітаційних послуг із використанням природних лікувальних ресурсів.

Середня тривалість навчання (англ. Mean years of schooling) — середня кількість років навчання, упродовж яких навчалися особи віком 25 років і старші, перераховані з показника освітнього рівня населення з урахуванням офіційної тривалості кожного рівня навчання («Human Development Reports», 2017).

Сімейний лікар — лікар загальної практики, який лікує дорослих та дітей удома; надає невідкладну медичну допомогу; організовує консультації з іншими спеціалістами; супроводжує пацієнта в лікувальні заклади як «довірена особа» тощо.

Соціальне відторгнення — процес, за якого окремі групи населення або окремі люди не мають змоги повною мірою брати участь у суспільному житті внаслідок бідності, відсутності базових знань і можливостей або ж дискримінації. Це відділяє їх від працевлаштування, отримання доходів і можливості навчання, а також від суспільних та соціальних інститутів і заходів. Вони мають обмежений доступ до влади та ухвалення рішень органами влади і, отже, часто не можуть взяти участь у процесах розроблення та прийняття рішень, що впливають на їхнє повсякденне життя.

Соціальне залучення — процес, який забезпечує для тих, хто має ризик бідності та соціального відторгнення, можливості й ресурси, необхідні для того, щоб повною мірою брати участь в економічному, соціальному та культурному житті, досягти рівня життя та добробуту, що відповідають нормальним стандартам у суспільстві, у якому вони живуть.

Соціальне здоров'я — стан соціального благополуччя, пов'язаний з економічними чинниками (рівень матеріального забезпечення, платоспроможність, економічні стереотипи) та соціальною активністю індивіда (стосунки в сім'ї, робота, друзі, відпочинок тощо). Ці чинники і складові формують відчуття соціальної захищеності / незахищеності та суттєво впливають на формування здоров'я.

Спелеотерапія — метод немедикаментозної реабілітації та лікування захворювань органів дихання, в основі якого є використання мікроклімату підземних об'єктів (соляних шахт, карстових печер).

Споживчий кошик — асортимент товарів, який характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Такий набір використовують для розрахунку мінімального споживчого бюджету на підставі вартості споживчого кошика у чинних цінах. Споживчий кошик формує Кабінет Міністрів України. На засадах порівняння вартості споживчого кошика та розміру споживчого бюджету розраховують такі показники: розмір мінімальної зарплати, розмір мінімальної пенсії.

Стратифікація суспільства (соціальна стратифікація) — розподіл суспільства на соціальні класи та верстви населення. Ознаки стратифікації — нерівність у доходах, володінні власністю, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.

Суспільне здоров'я — здоров'я цілого суспільства чи його окремих частин. За Д. Венедиктовим, суспільне здоров'я — характеристика індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, яка відображає ймовірність досягнення кожним максимального здоров'я і творчого довголіття та дає інформацію про життєдіяльність усього суспільства як соціального організму, що прагне до гармонійного розвитку і підтримки екологічної та іншої рівноваги з природою і соціальним середовищем.

Термальні води — підземні води, температура яких сягає 20 °С та вище. За температурою термальні води поділяють на теплі (20—37 °С), гарячі (37—50 °С), дуже гарячі (50—100 °С).

Туризм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без ведення оплачуваної діяльності в місці перебування (Закон України «Про туризм», редакція 2018 р.).

Турист — особа, яка подорожує по Україні або по іншій країні з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 год до одного року без будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін (Закон України «Про туризм», редакція 2018 р.).

Туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше двох таких послуг, які реалізують або пропонують для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) (Закон України «Про туризм», редакція 2018 р.).

Фельдшер — особа, яка належить до середнього медичного персоналу, є помічником лікаря або іноді надає медичну допомогу самостійно на базі фельдшерсько-акушерських пунктів.

Фемінізація бідності — явище, коли жінки, особливо ті, хто виховує дітей без чоловіків чи допомоги інших, є вразливішими щодо бідності.

Фемінізм — загальна назва різних жіночих рухів проти дискримінації жінок в економічній, соціальній, політичній сферах життєдіяльності, за їхні рівні права з чоловіками в суспільстві.

Фізичне здоров'я — стан фізичного благополуччя, визначений такими чинниками: індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебіг фізіологічних процесів організму в умовах руху / спокою, генетична спадщина, рівень фізичного розвитку органів та систем органів.

Фітотерапія — система специфічних методів лікування й профілактики захворювань з використанням фітопрепаратів (будь-які витяжки або діючі речовини, одержані з лікарської рослинної сировини); належить до натуропатичних методів лікування захворювань; застосовують у національних системах охорони здоров'я переважної більшості країн ЄС, які розглядають фітотерапію як складову частину не тільки народної, а й традиційної медицини. Термін уведено французьким лікарем Анрі Леклерком. За даними ВООЗ (2003), розвиток фітотерапії є пріоритетним напрямом в оздоровленні населення, запобіганні гострим та хронічним захворюванням та поліпшенні якості життя.

Хвороба (захворювання) — відхилення стану людини від оптимуму, порушення рівноваги у її внутрішньому світі.

Хобі — узагальнена назва улюблених занять / розваг, які не є професійною діяльністю та якими займаються у вільний час.

Цикл бідності — стан бідності, що існує в межах однієї сім'ї з покоління в покоління.

Якість життя населення — категорія, що характеризує умови життєдіяльності та стану населення у конкретному середовищі з погляду його здатності забезпечувати відновлення і збалансований розвиток суспільства (І. В. Гукалова, 2009). ВООЗ визначає якість життя як сприйняття людьми свого становища в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами; пропонує оцінювати якість життя за такими параметрами: фізичними (енергійність, втома, фізичний дискомфорт, потреба в сні та відпочинку), психологічними (самооцінка, концентрація, позитивні / негативні емоції / переживання / мислення), ступінь незалежності (повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків та лікування), життя в суспільстві (повсякденна активність, соціальні / дружні зв'язки, суспільна значущість, професіоналізм), довкілля (житло та побут, безпека, екологічна ситуація), духовність та особисті переконання.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Опрацюйте параграф 1.2 «Концепція дослідження рівня життя населення України на сучасному етапі» колективної праці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України «Рівень життя населення України» [14, с. 16-27]. Зверніть увагу на складові елементи цієї концепції, принципи її формування, проблеми українського соціуму, що в ній висвітлені, статистичні показники, які використовують у процесі наукового дослідження.

2. Ознайомтеся з «Доповіддю про людський розвиток, 2017» [27]. У ранжуванні держав світу за значенням показника індекс людського розвитку, визначте місце України та її сусідів першого порядку (додаток В.4). До групи яких держав увійшла Україна? Про які загрози національній безпеці свідчить значення цього показника? Які заходи доцільно вжити на рівні держави, щоб зменшити ці загрози?

3. Прочитайте розділ 3 «Вивчення простору в медичній географії» тексту лекцій Л. Шевчук «Основи медичної географії» [23, с. 67-84]. Як впливають на індивідуальне та суспільне здоров'я біопатогенні зони? Чому, на думку автора, вивчення їхнього впливу є однією з найважливіших медико-географічних оцінок довкілля?

4. Прочитайте параграф 5.6 «Євгеніка і євгенічні рухи» навчального посібника Я. Олійника, А. Степаненка «Вступ до соціальної географії» [12, с. 141-143]. На яких проблемах євгеніки наголошують автори? Який стосунок ці проблеми мають до соціальної географії? Які трансформації відбуваються на початку ХХІ ст. у сфері дітонародження та яке їхнє сприйняття в суспільстві?

5. Ознайомтеся із методикою обчислення загального стану здоров'я населення держав світу, розробленою агенцією Bloomberg [28]. Яке місце України в рейтингу держав світу за загальним станом здоров'я населення; які держави займають перші місця рейтингу і чому?

6. Проаналізуйте загальний розвиток медичної сфери України, поясніть територіальні відмінності (додаток В.7). Порівняйте розвиток медичної сфери України з іншими державами світу [27]. Укладіть першу десятку держав світу за показниками розвитку медичної сфери.

7. Ознайомтеся зі статтею І. Ванди, Л. Котик, І. Ранця «Актуальність ідей Олени Степанів у трансформації медичної сфери сільської місцевості Львівської області» [6]. Які з ідей О. Степанів є актуальними на етапі трансформації медичної сфери України?

8. Опрацюйте статті М. Білецького, Л. Котик з проблем функціонування туристично-рекреаційних районів України (додатки В.13-В.16). На яких проблемах розвитку районів наголошують автори?

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «рівень життя населення».

2. Поясніть розуміння терміна «якість життя населення».

3. Обґрунтуйте відмінність між поняттями «рівень життя населення» та «якість життя населення».

4. Перелічіть показники, які враховують у разі визначення індексу розвитку людського потенціалу.

5. Розкрийте особливості обчислення інтегрального індексу регіонального людського розвитку.

6. Обґрунтуйте територіальні відмінності реґіонів України за інтегральним індексом реґіонального людського розвитку.

7. Опишіть територіальні відмінності захворювання населення України.

8. Наведіть приклади загроз неконтрольованого розвитку рекреаційної діяльності на території України у сегменті її впливу на повсякденне життя людей, соціальну сферу регіону.