Розв’язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА» 8 клас О. М. Авраменка - 2017 рік

Паспорти літературних творів

Усна народна творчість

«Зажурилась Україна»

1. Фольклорний твір.

2. «Зажурилась Україна» (XV-XVI ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — спустошення українських земель турецько-татарськими ордами.

6. Ідея — заклик до всіх українців боронити рідну землю від ворогів.

7. Персонажі — збірний образ українців (полонені, козаки, бурлаки) та турецько-татарських нападників.

8. Художні засоби — персоніфікація («зажурилась Україна»), постійні епітети («шабля гостра, довга», «маленькії діти», «вражий турок»), анафора (вигук «ой»), риторичні звертання: «Оце тобі, вражий турчин, з душею розлука!» та ін.).

«Та, ой, як крикнув же козак Сірко»

1. Фольклорний твір.

2. «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» (приблизно XVII ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — розповідь про похід легендарного кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка, який веде своє військо на боротьбу з татарами.

6. Ідея — висловлення всенародної любові до мужніх захисників Батьківщини.

7. Персонажі — отаман Іван Сірко, козацьке військо.

8. Художні засоби — повтори («ми думали», «козак Сірко»), слова із зменшено-пестливими суфіксами («козаченьки», «коник», «сонечко»), постійні епітети («сизий орел», «вороний кінь», «битий шлях»), анафори («та», «гей»), художній паралелізм — явища природи («туман поле покриває») зображуються паралельно з явищами людського життя («Сірко та із Січі виїжджає»), порівняння (Сірко порівнюється із сизим орлом, козацьке військо — із сонечком), персоніфікації («місяць зіходжає», «туман покриває»).

«Ой Морозе, Морозенку»

1. Фольклорний твір.

2. «Ой Морозе, Морозенку» (XVII-XVIII ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — героїчна боротьба й загибель полковника Морозенка в бою з татарами на Савур-могилі.

6. Ідея — оспівування в узагальненому образі Морозенка хоробрих козаків-патріотів, котрі самовіддано боролися проти турецько-татарських завойовників.

7. Персонажі — Морозенко, його матір, узагальнені образи козацького та татарського війська.

8. Художні засоби — повтори («Ой Морозе, Морозенку...» «Україна», «твої думи, твої пісні»), слова із зменшено-пестливими суфіксами («козаченьки»), постійні епітети («славний козак», «буйне військо», «сивий кінь», «голова завзята», «татари прокляті», «білий світ»), анафора («то»), персоніфікації («Вкраїна плаче», «хмара світ закрила», «грім грохоче»), гіперболи («татар велика сила», «полягло наших чимало, а татар — утроє», «сльозами та кров’ю полита»), риторичне звертання («Вся ти єси, Україно, славою покрита»...).

«Максим козак Залізняк»

1. Фольклорний твір.

2. «Максим козак Залізняк» (XVIII ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — розповідь про гайдамацьке повстання на Правобережній Україні (1768 р.), яке в історії відоме під назвою Коліївщина.

6. Ідея — уславлення народно-визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування.

7. Персонажі — Максим Залізняк, повстанці-гайдамаки.

8. Художні засоби — повтори («козак», «лине гомін»), слова із зменшено- пестливими суфіксами («козаченьки»), порівняння («як пишная рожа»), анафори («як», «та вдарили», «у середу»), гіперболи («зібрав війська сорок тисяч», «накидали за годину панів повні шанці»).

«Чи не той то хміль...»

1. Фольклорний твір.

2. «Чи не той то хміль...» (XVII ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — розповідь про одну з найвизначніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького — першу збройну перемогу козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 р.

6. Ідея — ушанування легендарного гетьмана та мужніх козаків — захисників Вітчизни.

7. Персонажі — Богдан Хмельницький, узагальнені образи козацького та польського війська.

8. Художні засоби — художній паралелізм («хміль в’ється» — «Хмельницький з ляхами б’ється» та ін.), повтори («вражі ляхи»), слова із зменшено пестливими суфіксами («ляшеньки», «вдовиця»), епітети («Золотий Брід», «вражі ляхи»), анафори («Ой той то Хмельницький», «що»), гіпербола («сорок тисяч ляхів»), риторичні запитання («Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?..» та ін.).

«За Сибіром сонце сходить»

1. Фольклорний твір.

2. «За Сибіром сонце сходить» (XIX ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — історична пісня.

5. Тема — оповідь від 1-ї особи про нелегку долю Устима Кармелюка — українського повстанця проти кріпосного ладу.

6. Ідея — засудження явища кріпацтва.

7. Персонажі — Устим Кармелюк.

8. Художні засоби — епітети («тяжкая робота», «вічная скорбота», «славні хлопці»), повтори («чи хто», «маю жінку, маю діти»), метафора («сонце сходить»), гіпербола («скрізь багач панує», «розкоші превеликі», «більше вони людей вбили, як я гріхів маю»), риторичне запитання («Що кому до того?..»), антитеза («Я багатих убиваю, бідних награждаю», «Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу»).

«Ой не ходи, Грицю»

1. Фольклорний твір, авторкою якого вважають Марусю Чурай.

2. «Ой не ходи, Грицю» (XVII ст.).

3. Літературний рід — ліро-епос,

4. Жанр — балада.

5. Тема — оповідь від 1-ї особи про те, як дівчина через ревнощі отруїла коханого.

6. Ідея — засудження зради в стосунках, а також необачного вчинку дівчини.

7. Персонажі — дівчина, її матір та коханий парубок Гриць.

8. Художні засоби — епітети («дівчина-чарівниченька», «сира земля», «темная хата»), повтор («вечорниці»), анафори («а», «прийшов» — «прийшла», нехай», «оце ж тобі»), уособлення («прийшов четвер», «прийшла п’ятриця»), риторичне звертання («Оце тобі, Грицю, я так ізробила...»), риторичне запитання («Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»).

«Засвіт встали козаченьки»

1. Фольклорний твір, авторкою якого вважають Марусю Чурай.

2. «Засвіт встали козаченьки» (XVII ст.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — соціально-побутова пісня (козацька).

5. Мотив — пісня побудована у формі діалогу між матір’ю й козаком, який змушений покинути рідних, бо вирушає захищати Батьківщину: Він просить неньку прихистити в себе його кохану Марусю, якщо не повернеться з бою.

6. Персонажі — козак, його матір, дівчина Маруся.

7. Художні засоби — слова із зменшено-пестливими суфіксами («козаченьки», «миленький», «Марусенька», «доріженька», «синочок», «вороненький», «неділеньки»), постійні епітети («кінь вороненький», «ясні очі»), повтори («не плач, не плач, Марусенько»), метафори («стоїть місяць», «година настала»), порівняння («як рідну дитину»), анафора («не плач», «бо»), риторичне запитання («Щоб чужая дитиночка за рідную стала?»).

«Віють вітри, віють буйні»

1. Фольклорний твір, авторкою якого вважають Марусю Чурай.

2. «Віють вітри, віють буйні» (XVII ст.).

3. Літературний рід — родинно-побутова народна пісня.

4. Жанр — пісня про кохання.

5. Мотив — почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з коханим.

6. Ліричний герой — дівчина, яка перебуває в стані розпачу.

7. Художні засоби — постійні епітети («вітри буйні», «люте горе», «милий, чорнобривий», «чужа сторонка»), слова із зменшено-пестливими суфіксами («билинка», «пісочок», «сторонка»), художній паралелізм («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), повтори («віють вітри, віють буйні», «щастя нема, нема і спокою»), анафори («Де ти...», «Без милого...), риторичне звертання («Де ти, милий, чорнобривий?..»), риторичне запитання («Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?» та ін.).

«Маруся Богуславка»

1. Фольклорний твір.

2. «Маруся Богуславка» (XVI-XVII ст.).

3. Літературний рід — народний епос.

4. Жанр — дума.

5. Тема — історія про те, як жінка звільнила 700 українських козаків, котрі перебували в турецькому полоні 30 років.

6. Ідея — уславлення українських жінок, які змушені були покинути Вітчизну, але зберегли почуття любові до рідної землі.

7. Проблематика — патріотизм; зміна віри; відповідальність за власні вчинки; гріх та спокута.

8. Композиція — зачин, основна частина, кінцівка.

9. Сюжет:

✵ експозиція: знайомство з місцем дії та персонажами;

✵ зав’язка: Маруся нагадує невільникам про Великдень;

✵ розвиток дії: турецький пан їде до мечеті, віддавши ключі дружині;

✵ кульмінація: Богуславка йде до в’язниці та звільняє козаків;

✵ розв’язка: бранці повертаються на батьківщину, Маруся відмовляється тікати разом із ними.

10. Персонажі — Маруся Богуславка, козаки-невільники, турецький пан.