Розв’язання вправ та завдань до підручника «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА» 8 клас О. М. Авраменка - 2017 рік

Паспорти літературних творів

Світ української поезії

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

«Думи мої, думи мої...»

1. Автор — Т. Шевченко.

2. «Думи мої, думи мої...» (1847 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — інтимна.

6. Мотиви — любов до Батьківщини та сум за нею в чужому краї; творчість як єдина втіха на засланні.

7. Ліричний герой тотожний авторові; митець, перебуваючи далеко від рідної землі, тужить за нею й знаходить розраду лише у творчості.

8. Художні засоби — епітети («думи мої єдині», «сизокрилі голуб’ята», «Дніпро широкий», «лиха година», «тихими речами»), уособлення («думи мої... не кидайте хоч ви мене», «прилітайте»), порівняння («привітаю, як діток»), повтор («думи мої, думи мої»), риторичні звертання («думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі»).

«Мені однаково...»

1. Автор — Т. Шевченко.

2. «Мені однаково» (1847 р.; із циклу «В казематі»).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш (медитація).

5. Вид лірики — поєднання філософської й громадянської.

6. Мотив — патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.

7. Ліричний герой тотожний із самим ув’язненим поетом, який переживає за долю України.

8. Художні засоби — епітети («славна Україна», «неоплаканий», «злії люди», «лукаві», «її окраденую»), анафори («В неволі...», «На нашій...»), повтори («з сином» — «синові» — «сину», «однаково»), антитеза («та не однаково мені....»), оксиморон («на нашій — не своїй землі»).

«Ой три шляхи широкії...»

1. Автор — Т. Шевченко.

2. «Ой три шляхи широкії...» (1847 р.; із циклу «В казематі»),

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — філософська.

6. Мотив — відтворення трагічного становища в Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом (неволя, солдатчина, складні економічні умови).

7. Ліричний герой переповідає історію в народнопісенному стилі.

8. Художні засоби — постійні епітети («шляхи широкії», «червона калина», «стара матір», «молода дівчина», «висока тополя»), повтор («плаче»), персоніфікація («шляхи зійшлися»), образи-символи (калина, явір, тополя, шлях, терен, число три), художні паралелізми («...Шляхи широкії докупи зійшлися. На чужину з України брати розійшлися»; «Не вертаються брати...» — «шляхи терном заростають»).

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

«Давня весна»

1. Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

2. «Давня весна» (1894 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотиви — радість, естетичне задоволення від приходу весни; гармонійна єдність людини та природи.

7. Лірична героїня тотожна самій поетесі, яка, страждаючи від невиліковної хвороби, знаходила розраду в красі навколишнього світу.

8. Художні засоби — епітети («весна весела, щедра, мила», «радісна весна», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «білесенькі квітки»), персоніфікації та уособлення («весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна... дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «замиготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук... прислав», «душа не забуде», «весна дала»), повтор («не було» — «не буде» — «була»), порівняння («летіла хутко, мов стокрила»), гіпербола («весни такої не було й не буде»), риторичні оклики («За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!»).

«Хотіла б я піснею стати...»

1. Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

2. «Хотіла б я піснею Стати...» (1899 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — поєднання філософської та пейзажної.

6. Мотиви — волелюбності та творчості; прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

7. Лірична героїня — людина, яка відчуває гармонію з природою та черпає в ній сили.

8. Художні засоби — епітети («ясна хвилина, «ясні зорі», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»), метафори («вітер розносив луну», «лунали мрії... і щастя»), повтори («ясніші... яснії», «гучніше... гучне», «мої...», «моє...»), порівняння («ясніші, ніж зорі яснії»; «гучніші, ніж море гучне»), анафора («щоб»),

«Давня казка»

1. Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

2. «Давня казка» (1893 р.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — поема.

5. Тема — роль поета та поезії в суспільному житті.

6. Ідея — уславлення свободи творчості, утвердження думки про важливість ролі митця в суспільстві; засудження жорстокості, жаги до збагачення та прагнення поневолити народ.

7. Проблематика — роль мистецтва; добро і зло; життєве покликання людини; багатство та бідність; духовність та бездуховність; взаємодопомога; війна та мир; духовні цінності.

8. Композиція — вступ, 4 частини.

9. Сюжет:

✵ експозиція: звернення до читачів, розповідь про поета;

✵ зав’язка: знайомство поета з лицарем;

✵ розвиток дії: на прохання Бертольда поет складає серенаду для Ізідори; лицар одружується; поетова допомога під час війни; граф Бертольдо заводить нові порядки в краї;

✵ кульмінація: поет очолює народне повстання й не йде на компроміс із вельможею;

✵ розв’язка: ув’язнення та загибель поета; смерть Бертольда.

10. Персонажі — поет, лицар Бертольдо, Ізідора, співці, узагальнений образ народу.

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

«Любіть Україну!»

1. Автор — В. Сосюра.

2. «Любіть Україну!» (1944 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — громадянська (патріотична).

6. Мотив — щира любов до рідної України.

7. Ліричний герой — людина з чіткою громадянською позицією, сповненії патріотичних почуттів.

8. Художні засоби — повтор («любіть Україну»), епітети («вишнева Україна», «мова солов’їна», «краса, вічно жива і нова», «очі ніжно-карі», «багряні стяги», «хмари пурпурові», «весни світлі і щирі», «небо голубе»), порівняння («як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води...», «як порох і як дим», «як та купина»), гіперболи («без неї ніщо ми, як порох і дим», «люби її кожну хвилину», «вічні ми будемо з нею»), персоніфікації (Україна «живе у стежках, у дібровах»; «в огні канонад, що на захід женуть чужинців...», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь», «гудуть батареї»), риторичні звертання («Любіть Україну!», «Юначе», «Дівчино!»).

«Васильки»

1. Автор — В. Сосюра.

2. «Васильки» (1939 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — інтимна.

6. Мотив — щире почуття кохання, нерозривно пов’язане з красою природи; плинність життя.

7. Ліричний герой — закоханий чоловік, якому польові квіти нагадують очі милої.

8. Художні засоби — епітети («рідні очі», «невідомий час»), порівняння («васильки у полі... — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі»), художній паралелізм («...васильки у полі, а у тебе, мила, васильки з-під вій»), повтор («васильки у полі»), метафори («гаї синіють», «щастя синіє у душі», «осіяють роки», «синіє поле», «хмарки летять»).

«Осінь»

1. Автор — В. Сосюра.

2. «Осінь» (1938 р.).

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотив — тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.

7. Ліричний герой — чутлива людина, яка вміє бачити красу навколишнього світу.

8. Художні засоби — епітети («синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»), персоніфікації («обриває вітер пелюстки», «їде гордовито осінь», «берізка мерзне»), метафора («покора в тишині розлита»), анафора («Облітають квіти, обриває вітер...»).

ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО

«З дитинства: дощ»

1. Автор — В. Голобородько.

2. «З дитинства: дощ».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вільний вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотив — відтворення радісного настрою ліричного героя, який разом із навколишнім світом отримує насолоду від теплого дощу.

7. Ліричний герой живе в гармонії з природою, бо є її частиною.

8. Художні засоби — епітети («зелене волосся дощу», зелений птах», «блакитна стрічка», «холодне волосся»), персоніфікація («хмара плете і плете»), повтор («волосся»), метафори («я вплетений», «вплетена дорога... хата... прямокутники дерев... річка... стадо корів... небо»), порівняння («хата, як зелений птах», «річка, наче блакитна стрічка», «хата, як гніздо»), анафори («хто», «уплетена», «уплетене»).

«Наша мова»

1. Автор — В. Голобородько.

2. «Наша мова»

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вільний вірш.

5. Вид лірики — громадянська (патріотична).

6. Мотив — значення мови в житті нації.

7. Ліричний герой — патріот, що любить рідне слово та пишається ним.

8. Художні засоби — епітети («пісенні слова»), повтори («проспіване у Пісні», «записане у Літописі», «кожне слово нашої мови», «тож...»), оксиморон («словами на самоті мовчимо»), антитеза («розмовляємо» — «мовчимо», «побратими» — «вороги»).

«Теплі слова»

1. Автор — В. Голобородько.

2. «Теплі слова».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вільний вірш.

5. Вид лірики — громадянська (патріотична).

9. Мотив — мова — це складова, що визначає належність людини до національної культури.

6. Ліричний герой — українець, який любить, шанує рідне слово та закликає до його збереження.

7. Художні засоби — епітети («холодний всесвіт», «теплі слова»), уособлення («не вмерло слово», «слова народжуються»), повтор («щоб»), риторичні заклики («співаймо», «гуляймо», «розповідаймо», «наповнюймо»).

ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ

«...Бачиш: між трав зелених...»

1. Автор — В. Підпалий.

2. «...Бачиш: між трав зелених...».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотиви — заклик бути людяними, жити в гармонії з природою, любити та оберігати її.

7. Ліричний герой — щира, добра людина, яка дбає про природу рідного краю.

8. Художні засоби — епітети («трави зелені», пташата «маленькі, сірі», «немічні», «яструб-розбійник», «дощі зернисті», «дороги в пилу»), повтор («як грудочки, пташата»), метафора («ляже на нашу совість... гріх»), порівняння («як грудочки, пташата»), риторичні запитання («Що ти?! А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!»).

«Зимовий етюд»

1. Автор — В. Підпалий.

2. «Зимовий етюд».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотиви — відтворення романтичної атмосфери зимового вечора; захоплення красою української природи.

7. Ліричний герой — людина, яка уміє бачити красу Батьківщини.

8. Художні засоби — епітети («льодинка холодна», «все запорошене, все насторожене»), персоніфікації («місто тікає на ніч в степи», «Україна заслухалась і не спить»), повтор («казка»), порівняння («вечір, мов казка», «казка, як вечір»), анафора («все», «вся»).

ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК

«Чоловічий танець»

1. Автор — В. Герасим’юк.

2. «Чоловічий танець».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — білий вірш.

5. Вид лірики — філософська.

6. Мотиви — відтворення енергетики ритуального танцю — аркану; дорослішання, відчуття ваги чоловічих обов’язків та відповідальності; сила побратимства, родової єдності та міцної дружби.

7. Ліричний герой — досвідчений чоловік, який звертається до юнака.

8. Художні засоби — епітети («чоловічий танець», коло «древнє чоловіче», «найтісніше», «заповітне», «грішний світ»), повтор («хоч раз»), метафори («рветься... чоловіче коло», «випасти із... світу», «змішай із ближніми піт і кров»), анафори («як тяжко», «ти», «з»), символ (коло — вічність людського страждання), риторичне звертання («Сину людський, ти стаєш...»).

ІВАН МАЛКОВИЧ

«Із янголом на плечі»

1. Автор — І. Малкович.

2. «Із янголом на плечі» (1997 р.).

3. Літературний рід — ліро-епос.

4. Жанр — балада.

5. Вид лірики — філософська.

6. Мотив — вічний двобій чистого добра з жорстокою сірістю буденності.

7. Ліричний герой вірить, що ангел-охоронець убереже його від зла, несправедливості та жорстокості.

8. Художні засоби — епітети («вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «Ірод моровий»), персоніфікації («маятник бухка», «жене», «не дихає свіча»), повтори («йде і йде», «при Господній при свічі», «із янголом на плечі»), порівняння («йде лелійно, як дитя»), риторичне звертання («янголе, не впадь з плеча»), символи (янгол, свіча, маятник, Ірод).

«З нічних молитов»

1. Автор — І. Малкович.

2. «З нічних молитов».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш у формі молитви.

5. Вид лірики — філософська.

6. Мотив — віра в перемогу добрих сил.

7. Ліричний герой — звертається до Бога, має віру, бажає душевної гармонії й щастя для всіх.

8. Художні засоби — епітети («самітні душі», «темні кручі»), повтори («кожен», «кожному»), метафори («літа стебельце», «звити кубельце», «віри обруч»), анафора («хай»), символи (стебельце, кубельце), риторичне звертання («Господи»).

АНАТОЛІЙ МОЙСІЄНКО

«Жовтень жовті жолуді...»

1. Автор — А. Мойсієнко.

2. «Жовтень жовті жолуді...».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — пейзажна.

6. Мотив — краса осінньої природи, передана за допомогою звукових та кольорових образів.

7. Ліричний герой — людина, у якої осіння пора викликає позитивні емоції.

8. Художні засоби — епітети («жовті жолуді», «золоте есе», «золотий кисет», «золоті пожежі», «бабине літо», «сонце обережне», «золоті клешні», «золота Родощ», «золотий пожежник»), персоніфікації («жовтень... жолуді на базар несе», «пише осінь», вітер «набиває... кисет», «люльку креше», «золоті пожежі попасом пасе», «походжає дощ», «сонце — обережне...»), метафора («злотом люльку креше»), повтори («жовтень жовті жолуді», «золоті» — «золотий» — «злотом», «пожежником походжає*).

ІГОР ПАВЛЮК

«Дівчинка»

1. Автор — І. Павлюк.

2. «Дівчинка».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вірш.

5. Вид лірики — інтимна.

6. Мотив — душевні переживання та неспокій, що викликає осіння пора.

7. Ліричний герой — особистість, схильна до роздумів та самозаглиблення.

8. Художні засоби — епітети («дівчинка боса», «розчарована осінь»), персоніфікація («осінь клигає»), метафора («на душі прохолода»).

ГАЛИНА КИРПА

«Мій ангел такий маленький»

1. Автор — Г. Кирпа.

2. «Мій ангел такий маленький».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вільний вірш.

5. Вид лірики — інтимна.

6. Мотив - віра в доброго чистого ангела, який завжди з людиною та допомагає їй.

7. Ліричний герой — дитина, яка вірить в ангелів.

8. Художні засоби — епітети (ангел «маленький», «легенький», «тихенький»), порівняння («ну просто крихітка», «ну просто пушинка», «ну просто тихіший трави»), повтори («мій ангел такий», «ну просто», «на моєму плечі»).

«Коли до вас темної ночі»

1. Автор — Г. Кирпа.

2. «Коли до вас темної ночі».

3. Літературний рід — лірика.

4. Жанр — вільний вірш.

5. Вид лірики — інтимна.

6. Мотиви — свобода думки та творчості; збереження дитячих мрій у дорослому житті; уміння бачити незвичайне в буденності.

7. Ліричний герой — вірить, що свобода — найвищий прояв творчого потенціалу.

8. Художні засоби — епітети («темна ніч», «Лев’яча Держава»), повтори («не знає», «Лев», «до вас темної ночі»), анафори («нехай», «а потім»), символи (Лев, зоопарк, Лев’яча Держава).