Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Фонд нагромадження

Фонд нагромадження — частина національного доходу, що спрямовується на розширене відтворення, створення суспільних резервів і страхових запасів. Ф.н. складається з фондів виробничого і невиробничого нагромадження. Ф.н. виробничого охоплює приріст основних виробничих фондів (машин, устаткування, будівель, споруд), приріст матеріальних оборотних засобів (запасів сировини, матеріалів, палива, сільськогосподарської продукції), приріст державних матеріальних резервів і страхових запасів та ін. Ф.н. невиробничого складається з житлового фонду, будівель, споруд і устаткування в галузях освіти, охорони здоров'я, науки, культури та ін. У розвинених країн найважливішим елементом Ф.н. є невиробниче нагромадження, в Україні — виробниче (оскільки у сфері послуг тут зайнято бл. 49% працездатного населення, а в розвинених країнах — бл. 75%). У структурі Ф.н. визначальним є амортизаційний фонд. В Україні в 90-х різко зменшилася частка амортизації — з 10—12% (рівня ВНП, що вважалося нормою) до 3—4%, що унеможливило навіть просте відтворення. Основна форма використання Ф.н. — приріст капітальних вкладень. Важливою характеристикою Ф.н. є норма нагромадження (див. Норма нагромадження).