Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Усуспільнення виробництва

Усуспільнення виробництва — об'єктивний процес розвитку суспільного характеру виробництва, що виявляється в поглибленні суспільного поділу праці, посиленні взаємозв'язку і взаємозалежності економічно відокремлених господарських одиниць, галузей і сфер народного господарства. У.в. в усіх трьох докапіталістичних формаціях здійснювалося за технологічного способу виробництва, заснованого на ручній праці. Наприкінці XVIII— на початку XIX ст. зароджується новий технологічний спосіб виробництва, що базується на машинній праці. З'явилися нові галузі — сталеливарна, трубопрокатна, алюмінієва, хімічна, виробництво електроенергії, металообробна; у машинобудуванні — виробництво сільськогосподарських, швейних, парових машин та ін. Міцніли взаємозв'язки галузей, посилювалася стандартизація у виробництві деталей, однак найшвидшими темпами розвивався одиничний поділ праці. У 30-х XX ст. у деяких розвинених країнах, зокрема у США, відбувся четвертий великий суспільний поділ праці: виокремлення великої сфери нематеріального виробництва (сфери послуг — освіти, охорони здоров'я, науки та ін.). Після 30-х провідною формою суспільного поділу праці стали подетальна й поопераційна форми одиничного поділу праці, а їхньою матеріальною основою — комплексна механізація та автоматизація. З середини 50-х XX ст. формується новий технологічний спосіб виробництва, заснований на автоматизованій праці. Продуктивні сили переростають межі окремих національних держав, і подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці розвиваються у межах окремих національних держав і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). У.в. виявляється в посиленні тенденції до планомірності розвитку, позаринкових форм зв'язку (безпосередньо суспільної форми), масштабів свідомого регулювання економіки. Планомірна форма зв'язку значно поглибилась і здійснюється в межах різних форм власності в усіх сферах суспільного відтворення. Реалізуються довготермінові коопераційні зв'язки між виробниками і споживачами у сфері ринкових відносин: перші розробляють план своєї майбутньої діяльності разом із постачальниками обладнання та споживачами, відбувається формування торговельно-промислових комплексів, інтеграція великих промислових комплексів, інтеграція великих промислових корпорацій із торговельними компаніями. Зростає роль таких форм співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією. Вищою національною формою корпоративності на мікрорівні, а отже, У.в., є багатогалузевий концерн. Найбільші такі концерни мають у своєму складі підприємства 40—50 галузей. Найвища форма корпоративної планомірності на мікрорівні в межах світового господарства, а отже, У. в. — розвиток багатогалузевих ТНК. На макрорівні вищою формою планомірності та організації виробництва, свідомого контролю стають одержавлення економіки (продуктивних сил, фінансово-кредитної сфери, значної частини національного доходу, інтелектуальної власності та ін.), розвиток державного регулювання, програмування і прогнозування економіки. Держава свідомо встановлює і регулює глобальні макроекономічні пропорції, здійснює структурну політику тощо, завдяки чому зміцнюються взаємозв'язки між сферами і галузями народного господарства. З огляду на це на макрорівні (на регіональному рівні) в межах світового господарства діють наднаціональні органи (наприклад, у межах ЄС). Конкретними формами вияву У.в. на макрорівні в межах національного господарства є: збільшення маси засобів праці та їх ускладнення; концентрація й централізація засобів виробництва на великих підприємствах; концентрація виробництва; підвищення загальноосвітнього, професійного та культурного рівнів працівників, їх організованості й свідомості; зростання розмірів і частки великих підприємств у кожній галузі, пожвавлення контрактних відносин між ними і дрібними та середніми підприємствами; організація спільних підприємств, виникнення промислово-торговельних комплексів; обмін патентами, ліцензіями, науково-технічною інформацією між великими підприємствами та ін. Формами вияву У.в. на макрорівні є: збільшення кількості галузей і зміцнення взаємозв'язків між ними; державне регулювання, програмування та прогнозування економіки; розвиток національного ринку; національне економічне планування.