Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Устрої економічні
Устрої економічні — особливі типи виробничих відносин і форм господарювання, матеріальною основою яких є рівень розвитку продуктивних сил, що разом із суспільною формою підпорядковуються відповідним економічним законам. Основними У.е. у постсоціалістичних країнах є: 1) державний; 2) капіталістичний; 3) колективний трудовий; 4) дрібнотоварний. Дрібнотоварний У.е. представлений індивідуальними (сімейними) господарствами, що базуються на особистій праці господаря і членів його сім'ї. Такі господарства є неефективними і підпорядковані законам простого товарного виробництва. Водночас через залежність від домінуючого капіталістичного устрою дрібнотоварний розвивається за законами капіталістичного способу виробництва. Капіталістичний устрій представлений у більшості постсоціалістичних країн приватнокапіталістичними та колективними капіталістичними підприємствами у формі акціонерних компаній. Водночас внаслідок узурпації акціонерної власності вузьким колом нової української великої буржуазії (на відміну від часткової, але такої, що поступово зростає, демократизації власності в акціонерних компаніях розвинених країн світу) колективні капіталістичні підприємства набувають дедалі більшої приватнокапіталістичної спрямованості, що означає рух даного укладу у бік капіталізму зразка кінця ХІХ- початку XX ст. Така динаміка капіталістичного укладу також відбувається всупереч новітнім прогресивним тенденціям поступової соціалізації розвиненого суспільства, не відповідає прагненням переважної більшості населення. Колективний трудовий устрій представлений в Україні та деяких інших країнах підприємствами, кооперативами, які викупили трудові колективи. Державний устрій базується на державній власності, узурпованій кланами.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.