Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Тезаврація золота

Тезаврація золота — накопичення золота приватними особами у вигляді скарбів або страхових фондів. З припиненням у 30-х XX ст. обміну банкнот на золото у багатьох країнах до другої половини 70- х було заборонено приватне володіння золотом, що прискорило приватну Т.з. (в 1945—1976 вона збільшилася з 6,9 до 24,9 тис. т). Після скасування цих обмежень значно зріс попит на золото приватних тезавраторів, і ціни на нього підвищилися. З крахом золотого стандарту Т.з. зумовлена передусім прагненням застрахувати капітали і заощадження від інфляційного знецінення, а також від можливих втрат унаслідок соціальних потрясінь, глибоких економічних криз, війн тощо. Тому в розвинених країнах у 1968—1981 у приватних скарбах було приблизно 6 тис. т золота у формі злитків, монет, медалей. Найбільших масштабів Т.з. набула у Франції та Індії. Переважна більшість дрібних власників нагромаджує золото у формі монет, у т.ч. «злиткових» (їх випускають масово і продають за цінами, трохи нижчими за ціни на злитки). Вищі й середні верстви класу капіталістів накопичують золото, як правило, у різних за масою злитках. Злиткове золото (до 10% своїх активів) зосереджують у себе великі та середні компанії з метою страхування грошових капіталів, використовують для ухиляння від сплати податків на спадщину, а також «тіньові» структури, які перетворюють доходи від торгівлі наркотиками та іншими незаконними товарами на золото. Приватні тезавратори купують відповідні титули — золоті сертифікати (щоб не тримати золото вдома).