Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Система відносин економічної власності

Система відносин економічної власності — сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об'єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, якостями та властивостями, новим синергічним ефектом. Такий ефект виникає внаслідок поєднання власності на робочу силу з іншими факторами виробництва. Речовим змістом С.в.е.в. є привласнення людьми речовини природи у процесі праці у сфері безпосереднього виробництва та процес праці у сфері нематеріального виробництва. Теоретичним вираженням речового змісту є низка загальних економічних категорій: праця, засоби праці, робоча сила, продукти праці, робочий день та ін. Процесу привласнення людьми речовини природи властивий загальний закон власності, який має спільні для всіх суспільно-економічних формацій ознаки і, передусім, для суспільних способів виробництва. Проте такий загальний закон не існує для сутнісно та якісно різних типів власності в межах тих економічних систем, які розвивались упродовж еволюції людської цивілізації. Кожній такій економічній системі, в межах якої розвивається С.в.е.в., властивий специфічний закон економічної власності, втілений в основному економічному законі відповідно первіснообщинного, рабовласницького, феодального та інших способів виробництва. Домінантною підсистемою С.в.е.в. є відносини економічної власності у сфері безпосереднього виробництва, сутність яких розкриває соціально-економічний характер поєднання засобів виробництва і робочої сили. Розвиток С.в.е.в. знаходить своє втілення у розширенні об'єктів і збільшенні суб'єктів економічної власності, у появі нових типів власності у кожній наступній соціально-економічній формації, а також якісно нових форм у межах кожного з цих типів. Унаслідок цього посилюється синергічний ефект С.в.е.в., що дає змогу розширювати межі для розвитку продуктивних сил. Крім того, такий ефект зростає тому, що кожна наступна С.в.е.в. у межах конкретного суспільного способу виробництва діалектично заперечує попередню, а тип власності та властиві йому форми в межах економічної системи аналогічно заперечують попередній менш розвинений тип і властиві йому форми.