Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Робочий час

Робочий час — кількісно-якісна міра праці, показник тривалості витраченого працівником часу на створення економічних благ у суспільстві, з одного боку, та відносини економічної власності між найманими працівниками та власниками засобів виробництва з приводу процесу праці та привласнення її результатів у сфері безпосереднього виробництва — з іншого. Таке привласнення теоретично виражається в категоріях «необхідний робочий час», «додатковий робочий час», «інтенсивність праці» та ін. Р.ч. як загальноекономічна категорія є матеріально-речовим змістом робочого періоду. Р.ч. виступає важливою формою національного багатства, оскільки в процесі суспільно необхідної та раціональної праці відбувається розвиток багатьох якостей і рис людини-працівника, які є складовою сутнісних сил особистості. Щоб не допустити втрат Р.ч., у розвинених країнах світу впроваджуються нові форми організації виробництва і праці, поліпшуються умови праці, поглиблюється її зміст тощо. В Україні відсутність таких чинників зумовлює значні втрати на одного працівника, які в 90-х XX ст. перевищували 18 днів.