Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Організація управління

Організація управління — процес створення досконалішої системи управління або запровадження прогресивних якісних і сутнісних змін у структуру і порядок функціонування та розвиток раніше створеної діючої системи управління з метою поліпшення якості організації та реалізації поставлених перед нею цілей. Основними вимогами до О.у. є: 1) визначення оптимальної кількості складових (підрозділів, служб, бригад тощо) залежно від обсягу виконуваних ними робіт, раціональної організації одиничного поділу праці, використовуваної техніки та технології, типу організації та інших чинників; 2) формування раціональної структури управління шляхом оптимального поєднання централізації та децентралізації, підпорядкування складових частин та елементів організації по вертикалі та горизонталі; 3) забезпечення надійного інформаційного зв'язку між структурними елементами організації по вертикалі та горизонталі залежно від якості інформаційної системи; 4) чітка регламентація процедури вироблення, узгодження, передання та контролю виконання управлінських рішень; 5) досконале обґрунтування основної мети, похідних від неї цілей, забезпечення необхідними ресурсами для їх виконання, динамічне і потужне стимулювання для всіх працівників для реалізації таких цілей. Практика функціонування та розвитку організацій у розвинених країнах довела доцільність якісного вдосконалення О.у. у великих компаніях через кожні 5— 6 років. Основними організаційними принципами вдосконалення О.у. є системний, програмно-цільовий, ситуаційний, мотиваційний, функціональний та ін.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.