Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Кібуц

Кібуц (ізраїльський) — добровільне колективне об'єднання людей на державній землі, яке ґрунтується на принципах спільного володіння майном, особистої (не найманої) праці, рівності в усіх сферах виробничої діяльності, споживання і виховання. Майно К. належить усьому колективу, воно неподільне. Перший К. на території сучасного Ізраїлю «Дганія» створено 1909 дванадцятьма переселенцями з українського міста Ромни. У 1990 в країні функціонувало 270 К., в яких мешкали 125 тис. осіб (3% населення Ізраїлю). Усі члени К. мешкають на його території, вибуваючи з нього, полишають поселення. Всі К. займаються переважно сільськогосподарським виробництвом. К. мають у користуванні 40% сільськогосподарських земель країни (в Ізраїлі земля є державною власністю і надається в оренду на 49 років). Наявність державної власності на землю зумовлена як соціалістичними переконаннями деяких засновників держави, так і традицією, що базується на Старому Заповіті. У другій половині 90-х XX ст. 5% робочої сили, зайнятої в сільському господарстві, забезпечували своєю продукцією понад 5 млн жителів Ізраїлю і майже 2,5 млн приїжджих, що засвідчує високу ефективність колективної праці і власності. Керівну посаду в К. більше трьох років одна й та сама особа не обіймає. Основний принцип — рівність усіх членів К. — передбачає недопущення поділу на тих, хто управляє, і тих, ким управляють. Проста і складна праця в К. рівноцінні, оскільки заробітної плати ніхто не отримує. Несумлінні працівники залишають К., не витримуючи тиску громадської думки. Система виховання також колективна. З піврічного віку діти ночують у будинках новонароджених, після року вони переходять у дитячі ясла, а з 3 — 4 — у дитячий садок, у 6 років йдуть до школи. Всі діти, починаючи з четвертого класу, зобов'язані працювати. К. оплачують навчання своїх членів у вищих навчальних закладах, видають їм гроші на проживання на час навчання.