Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Закони розвитку людини економічної
Закони розвитку людини економічної — внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між людиною — працівником (її рисами, потребами та інтересами) і людиною — власником (її рисами, потребами та інтересами), внаслідок взаємодії яких (зв'язків) у різних сферах суспільного відтворення відбувається вдосконалення та еволюція економічної людини, поступово формується комплекс умов для її трансформації в людину соціальну. При цьому в процесі тривалого розвитку технологічного способу виробництва, особливо за умов автоматизованого виробництва, поступово формується працівник сучасного типу (див. Працівник нового типу) і людина — власник сучасного типу (див. Людина економічна). Тому внаслідок взаємодії окремих рис людини — працівника і людини — власника (отже, відповідних потреб та інтересів) виникають локальні З.р.л.е. Так, внаслідок взаємодії такої риси людини — працівника, як рівень підготовки до організації й управління, з одного боку, і такої риси людини — власника, як управління власністю, з іншого, виникає і розвивається локальний закон перетворення (формування) менеджера нижньої ланки, дрібного бізнесмена (або перетворення найманого працівника в дрібного капіталіста). З.р.л.е. зазнають модифікації внаслідок впливу багатьох факторів на різних етапах еволюції людської цивілізації, причому в окремих суспільно-економічних формаціях можуть бути обґрунтовані специфічні закони розвитку людини економічної.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.