Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Закон усуспільнення виробництва і праці

Закон усуспільнення виробництва і праці — внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання окремим працівником. Поява системи машин після промислової революції кінця ХVІІІ-початку XIX ст. вимагає спільної праці десятків і сотень робітників, розширює межі сукупного працівника шляхом включення інженерів, техніків, менеджерів різних ланок та інших категорій, а формою підприємства за цих умов стає капіталістична фабрика, що водночас означає посилення концентрації виробництва, дію відповідного закону. Виникнення автоматизованої системи машин ще більше розширює межі сукупного працівника на мікрорівні і вимагає спільної праці сотень тисяч працівників, поглиблення суспільного поділу праці в особливій формі (між галузями народного господарства). Поява все складнішої системи машин детермінує виникнення нових професій, спеціальностей, видів робіт, що посилює взаємозалежність між різними ланками сукупного працівника на макрорівні. З.у.в. і п. виявляється у різних конкретних і загальних формах (див. Усуспільнення виробництва і праці).