Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Державна власність на природні ресурси

Державна власність на природні ресурси — сукупність економічних та юридичних відносин між державою та різними суб'єктами з приводу використання наявних у природі економічних, в т.ч. виробничих ресурсів — землі та земельних угідь, водних ресурсів, корисних копалин, лісів, рослинного і тваринного світу, а також повітряного басейну. Двома основними складовими Д.в. на п.р. є економічні відносини, і насамперед відносини економічної власності, а також юридичні відносини, здебільшого втілені у праві власності. Вузловими категоріями останніх є володіння, розпорядження і користування. Основними підсистемами економічних відносин щодо Д.в. на п.р. є організаційно-економічні, виробничі відносини, системну сутність яких виражають відносини економічної власності. Останні функціонують і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення і виявляються передусім у платі за землю, за її користування та цінах на неї, у державних витратах — на поліпшення якості землі, в управлінні власністю та ін. В Україні всі природні ресурси, крім частини господарських та сільськогосподарських і деяких інших земель, перебувають у державній власності. Суб'єктом права загальнодержавної власності є Верховна Рада України, а на інших державних територіях — обласні, районні, міські, селищні та сільські ради. В процесі реформування Д.в. на п.р. Її необхідно оптимально розподілити між державою, регіонами та іншими державними структурами на місцевому рівні, водночас надати частку сільськогосподарських і деяких інших земель у колективну і приватну власність. Важливим для забезпечення національного та економічного суверенітету України є залишення природних ресурсів, за винятком частини сільськогосподарських земель, у державній власності, яка найбільшою мірою спроможна забезпечити охорону природних ресурсів, їх раціональне і збалансоване використання, а також якісне відтворення з урахуванням інтересів нинішнього і майбутнього поколінь. Основною закономірністю розвитку Д.в. на п.р. у розвинених країнах світу є поступове розширення масштабів цієї власності, в т.ч. шляхом викупу і відповідне звуження недержавних форм власності. В Україні спостерігається зворотна тенденція, має місце масове розкрадання таких ресурсів, що послаблює економічний суверенітет країни.