Історія економічних вчень - навчальний посібник

КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

Що мав на увазі А. Сміт, формулюючи положення про «невидиму руку» економічних законів?

Ідея Сміта про «невидиму руку» — одна з головних ідей «Багатства народів». Зміст цього афористичного виразу такий.

Сміт виходить з того, що прагнення кожного до власної вигоди, до множення особистого багатства слугує найважливішим спонукальним мотивом людської діяльності. Це рушійна сила вчинків і передумова створення справедливого і раціонального порядку в суспільстві.

Кожен учасник господарської діяльності керується власним інтересом, прагне до досягнення особистих цілей. Вплив окремої людини на реалізацію нестатків суспільства практично невідчутний. Але, дбаючи про власну вигоду, людина у підсумку сприяє збільшенню суспільного продукту, зростанню загального блага.

Це досягається, як писав Сміт, за допомогою «невидимої руки» ринкових законів. Прагнення до досягнення особистого інтересу, тверезий грошовий розрахунок ведуть у підсумку до розвитку виробництва і прогресу в суспільстві. Дбаючи про власні інтереси, «економічна людина» «часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне служити їм».

Порядок у ринковій економіці встановлюється через механізм конкуренції. Якщо зростає попит, обсяг виробництва збільшується. Конкуренція підсилюється, що змушує зменшувати витрати. При падінні попиту відбувається протилежний процес. В умовах вільної конкуренції регулятором виробництва є ціна. Вона регулює обсяги, розподіл ресурсів, рух робочої сили. «Невидима рука» ринкових законів спрямовує до мети, що зовсім не входила до намірів окремої людини. Сміт показав спонукальну силу і значущість особистого інтересу як внутрішньої пружини конкуренції і господарського механізму.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.