Українознавство: навчальний посібник - Михайличенко Олег 2021

Українські народні звичаї та обряди

Українські народні звичаї та обряди походять з передхристиянських часів. Вони віддзеркалюють життєдіяльність людей, що тісно пов'язана з природою, тобто мають синкретичний¹ характер - що тісно єднав людину та ії життя з природними явищами, ставив залежними від них свідомість людини.

Обряди охоплювали все життя людини від народження до смерті та всі сфери ії діяльності впродовж життя.

Більшість сучасних науковців досліджують українську обрядовість за календарною схемою, що відповідає природному циклу: зимові, весняні, літні, осінні обряди. Такий підхід представляє в основному обряди та традиції, пов’язані з господарчою діяльністю людини, що забезпечує їй фізичне існування.

В умовах сучасності все більшого значення придається обрядовості, яка стосується особистого життя людини і дотримання якої впливає на свідомість, забезпечує впевненість людини у побудові свого життя, життя своєї родини та близьких.

Таким чином, обряди календарного циклу поступово з’єднуються з повсякденним життям, набуваючи іншого етичного значення, яке пов’язано з долею людини, її успішності у житті.

Святвечір

Святвечір («Багата кутя» — «кут» у перекладі з давньоарабськї мови — їжа) — вечір (вечеря) напередодні Різдва - 6 січня. У народі називають Різдвяний вечір.

Кутя — основна страва вечері. Продукти, з яких її готують, мають символічне значення. Зерно - символ воскреслого життя, мед - символ здоров'я і добробуту, мак - достаток у сім'ї, фрукти - багатий урожай.

Зазвичай, підготовка до святкової вечері носила урочистий характер.

На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею та узваром. Подекуди їх покривали обрядовим хлібом — книшем.

Широко побутував звичай ставити на покуті сніп із жита, пшениці або вівса (дідух). Іноді в нього встромляли косу, серп, граблі, що символізувало успішну працю в наступному аграрному сезоні.

До Святвечора готували чітко визначену кількість страв (7, 9 чи 12), використовуючи майже всі наявні у господарстві продукти, за винятком скоромних². Сама трапеза проходила з додержанням певних правил і нагадувала розгорнуте обрядове дійство. Обов'язково запалювали воскову свічку. Господар курив ладаном у хаті й читав молитву, щоб відвернути злі сили.

На Святвечір було прийнято вшановувати померлих і живих родичів. Для перших залишали рештки їжі на столі (мити посуд у цей день вважалося за гріх). До живих посилали дітей зі святковими стравами. Приймаючи їх, господарі дякували і теж передавали такі самі страви зі свого столу. Це символізувало спорідненість сімей, їхню приязнь і взаємну щедрість. Дітей, які приносили вечерю, частували, обдаровували гостинцями.

Колядування — давній звичай різдвяних поздоровлень (обходів) із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок).

Група чоловіків, неодруженої молоді та дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду. В основі цих обходів лежала магічна ідея «першого дня», згідно з якою побажання, висловлені на новорічні святки, мали стати реальністю.

Під час обходів виконувалися колядки - величальні обрядові пісні, які походять з глибокої давнини.

Найпопулярніша з них «Добрий вечір тобі, пане господарю»:

• Добрий вечір тобі, пане господарю: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• Застеляйте столи, та все килимами: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• Та кладіть калачі з ярої пшениці: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• Бо прийдуть до тебе три празники в гості: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• А що перший празник — Святеє Рождество: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• А другий вже празник - Святого Василя: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• А третій вже празник - Святі Водохрещі: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• А що перший празник зішле тобі втіху: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• А що другий празник зішле тобі щастя: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий на родився!

• А що третій празник зішле всім нам долю: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

• Зішле всім нам долю, Україні волю: радуйся!

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

Обов’язковим атрибутом колядування була Зірка. Це пов’язано з євангельською легендою про Христа, чудесне народження якого провістила «віфліємська зоря».

Обряди Маланки та Василя. Свято Маланки відмічають 13 січня, ще його називають Щедрим вечором, або Щедрою (Другою) кутею. Святом Василя називають Старий Новий рік і відмічають його 14 січня. Під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви. Вдруге протягом зимових свят готують кутю. Випікають спеціальні хліби — «Маланку» та «Василя».

«Маланка» (Меланка) — традиціиний новорічний обряд із використанням масок. Назвою він зобов'язаний Св. Меланії, день якої за юліанським календарем припадав на 31 грудня, а за новим — 13 січня.

За традицією роль головного обрядовою персонажа —Маланки —грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі також виконували парубки. Лише подекуди меланкували й дівчата.

Маланка зображувала господиню, що все робить недоладно: б'є посуд, миє піч водою, а лави підмазує глиною, підмітає сміття від порога до середини хати тощо.

Традиційні карнавальні образи Маланки включали маски тварин - Кози, Ведмедя, Журавля, Бика, Коня, маски Діда і Баби, а також багатьох інших персонажів.

14 січня на Старий Новий рік, або Василя господарі прокидаються рано, до схід сонця, прибирають солому з долівки, підмітають в хаті. Від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітав, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати.

З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, хлопці вирушають до сусідів і родичів посівати Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом.

Посіваючи хлопчики промовляють:

«Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя на здоров'я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!» «З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля і капуста, щоб ваша дівка була тлуста!»

Слово «тлуста» означає статна, дорідна. Господарі пригощають посівальників пирогами, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші.

Щедрування — звичай новорічних обходів на старий новий рік — 13 січня. Під час таких обходів групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду.

Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками Найпопулярніша і найпростіша щедрівка «Щедрик, ведрик»:

Щедрик, ведрик.

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски...

Найвідоміша народна пісня «Щедрик» у обробці видатного українського композитора Дмитра Леонтовича увійшла у скарбницю зразків класичного музичного мистецтва України:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Водохреща (19 січня) — обряд, пов’язаний релігійним святом Хрещенням Господнім.

Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір.

У весь цей день віруючі люди нічого не їли — постилися. Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подавали пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі клали свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

На другий день зранку йдуть до церкви святити воду.

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. Після Богослужіння весь народ іде на річку або став до хреста, який прорубаний на льоду ополонкою.

Попереду несуть дерев'яний церковний хрест.

До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти.

Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду.

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Деякі заринаються у воду.

Уже вдома цією свяченою водою починається трапеза, кожний господар кропить водою усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.

Масниця (масляна) — свято на честь весняного пробудження природи. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою продовження роду.

Це останній, напередодні Великого посту, тиждень коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні забаганки.

У наші часи елементи традиційної Масляної використовуються у святі «Проводи зими», яке має світський характер і відзначається у містах і селах масовими гуляннями.

Гуляння починалися зустріччю масниці в неділю перед масляного тижнем. У деяких селах збереглася традиція: Перші три дні масляного тижня йшла підготовка до свята - привозили дрова для олійних багать, прибирали хати. Основні святкування припадали на четвер, п'ятницю, суботу, неділю.

Останній день масляної називають «Прощений день». У цей день прийнято просити вибачення один у одного за всі образи, спричинені протягом року, аби з чистою душею почати постувати.

Цього дня люди традиційно ходять до родичів і висловлюють шану батькам. За традицією говорять «Прости мені», а у відповідь чують «Бог простить - і я прощаю».

У прощений день їздять обдаровувати кума з кумою. Прощання між рідними та знайомими відбувається увечері.

Великдень (Пасха або Паска) — день і свято, що поєднує слов’янську традицію відзначання весняного рівнодення та християнське свято Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день по його смерті.

У народному побуті українців Великдень чітко утримує елементи язичницьких ритуалів: випікання паски, фарбування яєць, ігри, танці й розваги молоді, вшанування предків.

Але головні традиції свята пов’язані з релігійним змістом подій, що відбувалися у Єрусалимі на Голгофі³ майже дві тисячі років тому, коли був розіп’ятий Ісус Христос.

Про це йдеться у Євангеліях:

«І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, що звалося Череповищем, а єврейською Голгофа;

І там розп’яли Його і з Ним двоє інших, по той і по другий бік, а посередині Ісуса.

А Пилат написав і підпис поставив на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин, Цар юдейський».

Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розп'ятий Ісус, було неподалік від міста, і написано було єврейською, грецькою та латиною.

А першосвященики юдейські сказали Пилатові: Не пиши: Цар юдейський, але що Він казав: Я Цар юдейський.

Пилат відповідав: Що я написав, те написав».⁴

Традиційно свято починається за тиждень до неділі — дня, коли Ісус Христос воскрес після страти.

Але, взагалі, до Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі.

У важається, що у ці дні душа віруючого має співчувати стражданням Господа, котрі пережив Ісус Христос у людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються «седмицями» (тижнями). Останній тиждень перед Великоднем називається Страстна Седмиця (Страсний тиждень)⁵. Основні події страждань Ісуса Христа, що відбувалися того тижня:

Ісус Христос входить в Єрусалим. Ісус Христос після сорока днів строгого посту та після воскресіння мертвого Лазаря входить у Єрусалим — тогочасну столицю Ізраїлю. Населення міста дає йому дорогу на його ослику, встеляючи дорогу гілками пальми.

Помазання Марією Магдалиною Ісусових ніг. У середу страсного тижня у домі Симона Марія Магдалина обмащує Ісусові ноги миром.

Ісус омиває ноги апостолів. Під час тайної вечері Ісус Христос миє кожному із своїх учнів ноги. Такі дії у тих краях вважались як гостинність. У цьому випадку — це вияв великої любові Ісуса до своїх учнів.

Тайна вечеря. Тайна вечеря відбулася у четвер, день перед розп'яттям Ісуса. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є зрадник, який зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Ще відомою є тайна вечеря тому, що тут відбулось вперше таїнство Євхаристії.

Ісус входить разом з апостолами в Оливне місто. В оливному Гефсимандському саду зупинились апостоли з Ісусом. Ісус їм сказав: «Ви тут чекайте, не спіть і моліться».

Ісус молиться в оливному місті. У цю ніч з четверга на п'ятницю Ісус молився Богові. Він просив у нього терпіння пережити усе це.

Арешт Ісуса. Поцілунок Юди. У цьому Гефсимандському саду Христа арештували за доносом Юди Іскаріота. Перед цим Юда подав умовний знак - поцілував Ісуса. Зараз вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, виявлення лицемірних почуттів до того, кого зрадив.

Ісус Христос постає перед первосвященниками. Первосвященики востаннє допитуються, чи є Ісус Христос Богом. Ісус відповідає твердо, що є. Первосвященники вирішують відправити Ісуса на суд до Понтія Пилата.

Відречення апостола Петра. Коли Ісуса Христа взяли під варту у Гетсиманському саду, то здалеку за Ним пішли апостоли Петро та Іван (Іоан). Невідомих людей туди не пускали й Петро залишився на вулиці біля воріт маєтку первосвященика Анни. Але Іван хотів, щоб і Петра пустили у двір маєтку Анни, тому попросив знайому служницю, щоб вона пустила Петра у двір.

Служниця вийшла біля воріт маєтку Анни, щоб пропустити у двір Петра, й, щоб дізнатися, кого пустити, а може з допитливості, служниця питає:

- Це ти учень тієї Людини — Ісуса?

- Ні, - сказав Петро. І в цей час закукурікав півень. Так Петро вперше відрікся від Ісуса.

У цілому, апостол Петро тричі зрікся Ісуса у цю ніч, відповідаючи всім, хто його запитував, чи знає він Ісуса Христа.

Суд Понтія Пилата над Христом. На цьому суді Понтій Пилат зацікавився у якому царстві Ісус є Богом, але, отримуючи неочікувану відповідь, Пилат вмиває руки - що означає виходить із цієї справи.

Катування Христа. Після того, як Понтій умив руки, євреї вирішили катувати Христа. На спині Ісуса за переказами не залишилось місця без рани.

Увінчання терновим вінком. Після тяжкого катування, катам наказано одягнути Христа у червоний плащ. Кати надягають плащ, одягають терновий вінок і брудно лають Ісуса Христа.

Хресна дорога. Ісуса відправляють нести тяжкий хрест від міста і аж до самої Голгофи. По дорозі він тричі падає, зустрічається із своєю Матір'ю, бачить плачучих жінок, Вероніка йому втирає лице, Симеон Киринейський допомагає нести хрест.

Знімання одягу Христа. Після хресної дороги, вже коли Ісус Христос приходить на Гологофу, з нього здирають одяг. Його тіло пече після засохлої крові

Розп’яття на Голгофі. Знявши одяг з Христа, його руки і ноги прибивають до хреста. Ісус помер швидко : через 3 години після розп'яття. За цей час Він встиг пробачити розбійникові його гріхи, йому пробили бік і напоїли жовчею і оцтом.

Зняття з хреста. Після смерті Ісуса, його тіло зняли з хреста.

Поміщення в гробницю. Мертве тіло Ісуса за єврейським звичаєм поклали в гробницю на три дні перебування.

Визволення людей від пекельних мук. Про це у Новому завіті говорить тільки апостол Петро. За його словами, Ісус спустився в пекло і визволив всіх праведних із пекла в рай.

Воскресіння Ісус воскрес із мертвих на третій день.

У народі Страсна неділя називається «Вербною» за причини, що у цей час Христос уїжджав до Єрусалиму на ослі, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками.

Особливе значення має Великий четвер — день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день іще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових Страждань.

У Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю — шматок тканини, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. Під час богослужіння плащаницю обносять навколо церкви тричі, що символізує сходження Христа. У цей скорботний день приписується нічого не їсти

У Велику Суботу зранку відбувається особлива служба, яка з'єднана з Пасхальною Вечірнею. На ній читається 15 пасхальних літургій з особливими святковими приспівами.

Після їх читання священики міняють буденний одяг на святковий.

У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Божественна Літургія), святяться паски, яйця та інші страви.

Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне». Багатий великодній стіл - символ небесної радості і символ вечері Господньої.

Івана Купала (Купайла) —традиційне свято, яке відзначається в Україні, Білорусі, Росії в ніч на 7 липня.

Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння), що згодом збігався з Різдвом Івана Хрестителя. Ім'я ж святу дав Купало — язичницький бог земних плодів.

Святкування починається з виготовлення опудала головних персонажів свята — Купала і Марени. Опудало Купала виготовляють із соломи, прикрашають його стрічками і намистом, в інших — замість солом'яного опудала садовлять дитя, яке виконує роль Івана Купала. Обов'язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі.

Купальське вогнище згідно з переказами має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають усі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення.

Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною — вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

У надвечір'я дівчата гадають на судженого — кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).

Покрова Пресвятої Богородиці — християнське і народне свято, відзначається церквами східного обряду 14 жовтня.

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь. Мешканці Константинополя з молитвою звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

За народними традиціями 14 жовтня люди прощалися з осінню і зустрічали зиму. Говорили: «На Покрову до обіду осінь, а після обіду — зима». І щоб прожити зиму в достатку і теплі, проводили обряди.

У цей день господині перший раз розпалювали печі, при цьому, обов'язково використовували гілки плодових дерев, щоб у наступному році сади дали гарний врожай, а сім'я процвітала.

До свята Покрови утеплювали житло і пекли млинці.

Перед тим як сідати за святковий стіл, господиня обходила всі кути з тарілкою рум'яних млинців і, прочитавши молитву Пресвятої Богородиці, куштувала їх на смак.

Для застілля пекли спеціальний Покровський коровай, яким пригощали усіх родичів та сусідів. А залишки короваю сушили і ховали до Великого Посту.

На Покрови починають справляти весілля. «Покров, покров, покрий мою голову хоч хусточкою, хоч ганчіркою, аби не лишилася я в дівках» — таке замовляння промовляли молоді незаміжні дівчата, прикрашаючи ікону Діви Марії власноруч вишитим рушником. Також напередодні 14 жовтня дівчата намагалися дізнатися, хто до них засватається.

Наприклад, ворожили на солоних варениках. Перед тим як лягти спати, дівчина з'їдала штук п'ять чарівних вареників і промовляла: «Суджений-ряджений, принеси мені водички напитися». Хто присниться, той і наречений.

Також було популярним ще одне цікаве і веселе гадання на нареченого. У блюдце викладали різні предмети, а дівчата, не дивлячись, із зав'язаними очима, обирали один з них.

За того, який предмет попався і судили про майбутнє нареченого.

Як правило, значення предметів були такі: шматок золи — бідне, важке життя, цукор - життя буде багате і веселе, цибулина - багато сліз у житті пролити доведеться, чарка — чоловік буде п'яницею, срібна каблучка — тихе, спокійне сімейне життя, золота каблучка — наречений буде дуже багатий.

З 1999 р. свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 р. була утворена Українська повстанська армія, тому 14 жовтня святкується як день УПА, проте, деякі історики вважають, що ця дата є суперечливою.

З 2014 року указом Президента України на свято Покрови призначено День захисника України.

День святого Миколая (у народі — День Миколи, Зимовий Миколай). Свято Святого Миколая традиційно відзначається 19 грудня, хоча існує і ще інший день Святого Миколая — 22 травня, і навіть є ще одне свято Святого Миколая — 17 лютого, який святкується на честь Святого Миколая — Студійського ігумена.

Зимовий день Святого Миколая — одне із найбільш шанованих християнських свят.

Про Святого Миколая складено безліч легенд. Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів.

Найбільш імовірно, що традиція дарувати подарунки пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. Святий Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, яких через бідність ніхто не хотів брати в дружини Вночі, напередодні Різдва, він кинув їм через камінну трубу три мішечки із золотими монетами Святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали, хто їм закидав це золото.

Після допомоги трьом сестрам, Миколай продовжував здійснювати підтримку бідних городян, залишаючись непоміченим.

Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих.

У сучасних уявах Святий Миколай завжди приходить вночі. Діти країн Європи, що бажають отримати подарунки, під вікном або біля дверей ставлять черевик для подарунків. Якщо в будинку є камін, то біля нього обов'язково на ніч залишається шкарпетка або рукавичка. За традицією у свято Святого Миколая діти отримують у подарунок солодощі. Деякі дітлахи в передсвятковий вечір кладуть в черевик записку, в якій пишуть, що їм хотілося отримати.

На Україні діти шукають свої подарунки вранці під подушкою.

Примітки

¹ Синтетизм (від грец. synkretismos — з'єднання) — нероздільний стан будь-якого явища. У нашому значенні — невід’ємність природних явищ, міфів та релігії від людського буття.

² Скоромні продуктам — продукти не рослинного походження (м’ясні, молочні, тощо)

³ Голгофа (івр. , «лобне місце» від арам. gûlgaltâ, букв. «череп») — невисокий пагорб за міськими стінами Єрусалиму. У І столітті був традиційним місцем публічних страт.

⁴ Євангеліе від Іоана. —Глава 19, вірш 17-22.

⁵ Страсті Христові — сукупність подій, пов'язаних із Ісусом Христом, що відбувались в останні дні його життя.