Українознавство: навчальний посібник - Михайличенко Олег 2021

Символи та обереги українців

Як у всіх народів, оберегами українців завжди були символічні предмети, явища та образи, що розкривають значення буденної і сакральної, захисної і нечистої дії на людину.

Сучасні висновки дослідників української культури сходяться на тому, що основними символами української нації є такі атрибути:

✵ Помешкання (хата, покуть, ворота).

✵ Народний одяг (кожух, китайка, символіка верхнього одягу).

✵ Галузі господарства, народних промислів (сінокіс, ткацтво, писанкарство, веретено).

✵ Народна ботаніка, зоологія, медицина, астрономія (барвінок, бджола, лелека, зоря).

✵ Народна міфологія, демонологія (чорт, мавка).

✵ Атмосферні явища, географічні назви (роса, вітер, Дніпро).

✵ Числа, геометричні фігури (три, дев'ять, коло).

✵ Геральдика, нумізматика, архітектура (тризуб, храм).

✵ Усна народна творчість (замовляння).

✵ Кольори, форми, мінерали, прикраси (білий, червоний, дукач).

✵ Слова, мови, мовлення, алфавітів (символіка слов'янської абетки, книга, Слово).

✵ Квітникарство(мак, мальва, конвалія, чорнобривці).¹ Народні символи мають оберегову функцію але існують обереги, які характерні тільки українскій нації. Вони поділяються на: обереги людини; обереги хатини; рослинні і тваринні обереги; обрядові обереги.

До людських оберегів слід віднести деякі особисті речі та декоративно-ужиткові предмети побуту.

Сорочка-вишиванка — один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна. Українська сорочка кінця XIX — початку XX ст. мала велику кількість варіантів крою і орнаментації та відповідала декільком призначенням. Це і колоритно оформлені святкові, і більш стримані пожнивні та повсякденні сорочки тощо, які виготовлялися з полотна різної якості.

При її пошитті користувалися визначеною системою оберегових функцій.

Особливо це стосувалося нанесення узорів.

Сідаючи за вишивання, дівчина зверталася до покровительки жіночої долі — святої П'ятнички — за поміччю, просячи у неї «спору й таланту».

Процес вишивання, як правило, супроводжувався наспівами. Вважалося, що вишиванка, виготовлена під мелодійний супровід, принесе її власникові довголіття, щасливі долю й подружнє життя. Давні узори мали оберігати людину «від лихого ока» та чорних і злих духів.

Намисто (монисто, коралі, бісер, буси) — найдавніша й найпоширеніша з жіночих нашийних прикрас в Україні.

Як оберег, намисто має подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз'єднувати їх - означало б нехтувати давньою національною традицією. Магічне й естетичне значення намиста настільки взаємопов’язані, що не можна розмежувати їх.

Намисто завжди було дуже важливим у жінок та дівчат: чим більші були намистини і чим більше разків було на шиї, тим заможнішою була їх власниця.

Найбідніші дівчата мали 2-3 шнурки коралів, а найбагатші 10-15. Коралі були нанизані на шовковий шнурок і розташовані в певному порядку. Спочатку вдівався невеликий шнурок з малими намистинами. Далі величина шнурків та намистин поступово збільшувалася.

Між коралами розміщали дукачі,² які теж були меншими та більшими. У заможних міщан дукачі були завжди золоті, а у менш заможних були срібні з позолотою. У заможних міщанок їх було від 6 до 12 штук.

Рушник — старовинний оберіг дому і родини, атрибут народних свят: весілля, хрещення, зустрічі та проводів гостей, а також похорону тощо. Знакова природа рушника не обмежується лише його орнаментом. У дохристиянський період рушники виконували роль, схожу на ту, що надалі перейшла до ікон.

Ритуальне використання рушників збереглося до наших часів. Вони були необхідним складником наших традицій і прикрашали своєрідним орнаментом, пов'язаним з культом сонця, місяця і зірок. Рушники, що були оберегом, розвішували на покуті, над вікнами та на стінах.

На рушниках, виступає рослинний орнамент у вигляді дерев (дерево життя), стилізоване зображення жінки-матері з піднесеними вгору руками у супроводі павичів. Це зображення богині землі Берегині. Ці рушники зазвичай обведені хвилястою безперервною галузкою, що є символом плинності життя. Її називають каймою або габою. На більшості рушників вишиваються орнаменти, створені з трикутників, ромбів, квадратів, а також стилізованих людських постатей, птахів, звірів та дубового листя. Кольори і розміщення мотивів на рушниках залежать від того, з яких околиць України вони походять.

Рушник є одним із найдавніших ритуальних атрибутів, символізує поєднання людей з їхніми пращурами.

У весільному обряді старший староста клав на накритий рушником хліб руку нареченої, а зверху руку нареченого та перев'язував їх рушником. Опісля молодята пов'язувала старостів рушниками, що сама вишивала. На весіллі рушниками також пов'язували молодих, сватів, прикрашали гільце, вистеляли дорогу від порогу до столу.

Рушники можуть бути ткані або вишивані. Ними прикрашають хату, а при будівництві хат пов'язували рушниками будівничих. Як декоративна оздоба рушник надавав хаті святковості, урочистості, національного колориту.

«Хай стелиться вам доля рушниками!» — так говорять, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди та любові.

Хрестик — його носять на шиї. Хрест був поширений задовго до виникнення християнства та вважався надійним оберегом від «чорних» сил. З давніх часів ще до виникнення християнства магічність хреста вбачалась в його орієнтації на чотири поняття — чотири пори року (весна, літо, осінь, зима), чотири стихії (вогонь, повітря, земля, вода), ін.

Виникнення у християнстві культу хреста пов'язано з мученицькою смертю Ісуса Христа, яку він прийняв на хресті за вироком Понтія Пілата.

Для християнина благословення хрестом прирівнюється до всевишнього заступника. Ось чому здавна є традиція ставили хрести обабіч доріг, на узліссях і в полі, при річках та ставках, коло містків та на них.

Натільний хрест одягається людині під час Таїнства Хрещення і носиться на шиї все життя. Розп'яття — це символ прихильності до Бога, до православної віри. Цей знак допомагає в бідах і труднощах, зміцнює дух, захищає від бісівських підступів.

Хрестик, зазвичай, повинен бути освячений. Якщо він придбаний у храмі або в церковній лавці, то він вже освячений.

Якщо хрестик куплений у ювелірній крамниці, то його слід освятити у храмі.

Писанка — яйце, розписане символічними малюнками і знаками — символ Сонця, життя, безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра, щастя, радості. Яйця, пофарбовані в один колір, називаються крашанками, їхні кольори теж мають певну символіку.

Червоне яйце означає радість, життя, любов, для молодих — надію на одруження; жовте — місяць і зорі, у господарстві — надію на одруження; жовте — місяць і зорі, у господарстві — врожай; блакитне — небо, повітря, магічне значення — здоров'я; зелене — воскресіння природи, багатство природи і плодоріддя — землю, врожай; чорне з білим — пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил.

Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п’яти фарб — родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

Видатний український історик-етнограф Килимник С.І.³ зазначав, що «...яйце птаха взагалі, — це зародень життя, символ бога сонця; воно в давнину символізувало — добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, прихилення добрих сил, захист людини від лихих сил».⁴

Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Наприклад, кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник — це символ початку і кінця.

Тригвер⁵ або триніг символізував, на думку одних, небо, землю і повітря, на думку інших — повітря, вогонь і воду, треті вважали його символом життя людини. Четверті трактували його як символ неба, землі і пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки.

Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий — місяць і зорі, урожай; зелений — багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний — чисте небо, здоров'я; бронзовий — матінку-землю; чорний з білим — пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.

Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа і символом всепрощення.

Вінок — оберіг від зла. Головний убір з листя, бадилля, гілок і квітів, має форму обруча. Мав спочатку обрядове, релігійне значення.

Пізніше — загальнонародний символ дівування: втратити вінок — означає позбутися дівування. Тому право носити вінки мають тільки незаміжні дівчата. Його, зазвичай, дівчата плели із квітів.

У повному українському вінку дванадцять квітів, кожна з яких символізує: безсмертник — символ здоров'я, деревій — нескореності, барвінок — життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості, любисток та волошка — вірності в коханні, ромашка — дівочої чистоти та цноти, ружа мальва та півонія — віри, надії та любові, хміль (вусики) — гнучкості та розуму.

До віночка в’язали кольорові стрічки. Посередині світло коричнева стрічка — символ землі-матінки; зліва та справа дві жовті — символ сонця; світло-зелена й темна — символи живої природи, краси та юності; далі йдуть синя та блакитна — символи неба й води; оранжева — символ хлібу; фіолетова — символ розуму; малинова — символ щирості та рожева — символ багатства; білі стрічки — символ чистоти.

Є різні види вінків: весільний, вінок кохання, чернечий, вінок надії, відданості, розлуки. Вінок кохання мала право плести дівчина від 13 років і до заміжжя. А вінок відданості дівчина плела тоді коли розлучалася з хлопцем і дарувала йому на прощання.

Квіти та рослини — символи та обереги українців. За давніми віруваннями обрядові традиції, пов’язані з уклонінням рослинному світові, мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі та щастя. Основними символами в Україні є калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан-зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута — м’ята, лобода та інші рослини.

Оберегові значення деяких найвідоміших квітів:

Троянда — королівський символ, тобто символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. Бо вона — королева квітів. Тому й вітають трояндовим букетом з особливо видатної нагоди або дуже шановану людину.

Символізує вона і недоступну красу — красу, якою нелегко оволодіти — для цього вона озброїлась колючими шипами Цим свідчить: краса сама повинна вміти захищатись.

Окрім усього, вона — символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей. Тому троянда вважається квіткою Діви Марії: архангел Гавриїл зробив для Матері Божої три трояндових вінки — з білих троянд на радість Різдва Христового, з червоних — на хресні страждання Христа, і з жовтих — на його високу славу.

Рута-м’ята — це символ очищення, дівочості, цнотливості, відвернення злих духів. У Європі набула значення смутку та горя. У народній поезії українців це поширений фольклорний

символ. Вінок із рути означав дівування. Зів’яла рута — символ втраченої цноти. Часто рута    символізує розлуку, самотність, нерозділене кохання.

Мальва — це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви — прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували: там земля мила, де мати родила!

Конвалія — це символ дівочої чистоти, скромності, весни У християнстві ця тендітна квітка — це емблема непорочної Діви Марії і символ пришестя Христа. В українській народній поезії конвалія символізує пробудження природи, цнотливість, дівочість, скромність.

Лілія (біла) — символ цноти, чистоти, непорочної краси; у Біблії лілія — емблема краси таємного нареченого і нареченої в глибокому взаємному коханні; ознака витонченого смаку, розкоші, вишуканості; багатства; надії на достаток; благовоління; поваги. Водночас вона — символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви.

Волошки або васильки — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали — він перетворився у квітку, названу його іменем.

Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого.

Конвалія — символ сердечної щедрості, душевної відкритості й вищої довірливості, а тому вона дуже вразлива до стороннього впливу, який для неї не просто вплив, а загроза і небезпека. Через це конвалія водночас виражає життєву беззахисність. Цим вона стверджує, що ніжна і відкрита краса потребує покровительства, а без нього — гине.

Як чиста весняна квітка, символізує також пробудження природи, а з цим — дівочу чистоту й скромність.

Мак — символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка — символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік — на Маковея і на Спаса, в серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку — і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу.

Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків — то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай.

Барвінок — символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Уособлює невмирущу пам'ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок — барвінок під хрестом на могилі.

Його форма — хрест або перехрестя — визначає його символіку: єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли з цього життя. Барвінок на могилі — свідчення вічної пам'яті про покійних, а барвінок у весільному вінку — свідчення вічного кохання живих.

Хрещатим його називають ще й тому, що, утворюючи своїми пелюстками хрест, тягнеться в усі чотири сторони світу.

Ромашка — символ традиційного душевного, інтимного вибору за принципом «любить — не любить». І цьому вибору довіряється вже яке покоління закоханих! Ромашці довіряють, як довіряють Сонцю. Бо в неї є дуже важливий сонячний елемент — золота серцевина.

Ще її називають рум'янком або рум'янцем. Наші пращури використовували її в лікувальних та профілактичних цілях — при малярії та жовтянці; у вигляді купелі (при купанні немовляти), як засіб для покращення зору та слуху, і навіть як оберіг проти чарів.

Калина — це символ вогню, сонця, неперервності життя, роду українців, України, Батьківщини, дівочої чистоти й краси, вічної любові, кохання, вірності, гармонії життя та природи, материнства, плодючості, символ нескореності та стійкості, українського козацтва, незрадливої світлої пам’яті, єдності нації, потягу до своїх традицій, звичаїв. «Без верби й калини — нема України» — говорить народна мудрість.

Соняшник — символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він — найсильніший серед квітів.

Своєю невибагливістю до цвітіння та росту соняшник відображає якщо не безпроблемність, то малопроблемність. Бо він не «мучиться» проблемами, що робити, куди йти — він іде за Сонцем... Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки, так і людина в чужині згасає та сумує за рідною землею. Як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до свого рідного краю.

Сонце для соняшника — єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина — єдина і найвища цінність.

Примітки

¹ Словник символів культури України / за загальною редакцією В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка, В. В. Куйбіди. — Видання 3-тє. —Київ: Міленіум, 2005. — 352 с.

² Дукач (личман, ягнус) — прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями

³ Килимник Степан Іванович (1889-1963) — український історик, етнограф, педагог. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. Його п’ятитомна праця «Український рік» була видана у Канаді, де вчений перебував у еміграції з 1949 р.

⁴ Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні: у 5 томах / Т.2. — Вінніпег, Торонто, 1957-1964. — С.176

⁵ Тригвер, ружа, зірка, хрест (квадратний) — символи сонця, чотирьох сторін світу. Тригвер або триніг знаменує собою небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду — символи життя.