Історія української культури - Бердій Т.С. 2011

Система поточного і підсумкового контролю. Критерії оцінювання знань, умінь і навичок студентів

Форми контролю

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає комплексне оцінювання знань студентів за результатами вивчення кожного модуля (поточний і модульний контроль), виконання індивідуального навчально-дослідного завдання і здачі іспиту (підсумковий контроль).

Поточний контроль

Об’єктом поточного контролю студентів є:

а) системність та активність роботи студента на семінарських заняттях та при виконанні завдань для самостійного опрацювання:

максимальна оцінка — 40 балів,

б) контроль за виконання одного модульного завдання:

максимальна оцінка — 16 балів.

При контролі систематичності та активності роботи на семінарських заняттях оцінці можуть підлягати: розуміння та запам’ятовування студентами програмного матеріалу, рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських заняттях, уміння самостійно опрацьовувати навчальну та наукову літературу, уміння усно чи письмово представити певний матеріал по темі семінарського заняття, результати експрес-контролю.

Модульний контроль

Модульний контроль з дисципліни «Історія української культури» здійснюється два рази за семестр у вигляді модульної контрольної письмової роботи за наступними розділами та змістовними модулями дисципліни.

Обсяг матеріалу для проведення модульного контролю, його форми і терміни

Модулі	Змістовні модулі (теми) курсу	Терміни	Форма контролю
1	1,2,3	Після вивчення названих змістовних модулів	Модульна контрольна робота
2	4, 5 ,6, 7, 8	Після вивчення названих змістовних модулів	Модульна контрольна робота

Оцінка кожного модульного завдання визначається у балах. Максимальна оцінка всіх завдань — 32 бали.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

При контролі за виконанням індивідуального навчально-дослідного завдання оцінці можуть підлягати:

написання індивідуального навчально-дослідного завдання

максимальна оцінка — 14 балів

Підсумковий контроль знань студентів у формі іспиту здійснюється в письмовій формі. Білет містить 2 запитання. Перелік питань, які виносяться на іспит, затверджується кафедрою. Результати іспиту оцінюються за бальною системою (від 0 до 30 балів). Максимальна оцінка кожного запитання - 15.

Результати роботи оцінюються в балах таким чином:

Види робіт	За заняття	Максимальна за семестр
відвідування лекцій	8*1	8
Робота на практичних заняттях	8*5	40
Індивідуальна робота	1—14	14
МК	1—16	32
Екзамен	1— 30	30
Всього за семестр		100

Загальне оцінювання знань, умінь і навичок студентів з «Історії української культури» складається з суми балів за результатами поточного контролю за семестр та результатами підсумкового контролю у формі заліку або іспиту. Максимальна сума балів — 100. Мінімальна — 50.

Переведення результатів, одержаних за 100-бальною шкалою оцінювання, у національну шкалу та шкалу ЕСТ8 здійснюється за такою схемою:

Оцінка ЕСТS	Зміст оцінки	За 100-бальною шкалою факультету	За національною шкалою
А	Відмінний рівень знань (умінь) з незначними недоліками, які не мають принципового значення	90—100 балів	зараховано
В	Високий рівень знань (умінь) з деякими недоліками	80—89 балів
С	Добрий рівень знань (умінь) з окремими недоліками	65—79 балів
В	Посередній рівень знань (умінь) з недоліками, достатній для подальшого навчання або професійної діяльності	60—64 балів
Е	Мінімальний рівень знань (умінь), допустимий для подальшого навчання або професійної діяльності	50—59 балів
FХ	Незадовільний рівень знань з можливістю повторного перескладання за умови належного самостійного доопрацювання	25—49 балів	незараховано
F	Дуже низький рівень знань (умінь), потребує повторного вивчення дисципліни	0—24 балів	незараховано

Перша публікація: 01/01/2011

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
редакційне упорядкування змісту;
уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.