Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Кіномистецтво. Видатні режисери сучасності. Яким кіно цих режисерів поступово стає

Кіно являє собою мистецтво, яке хоче подобатись. Воно улесливо дивиться в очі або масовому глядачеві, або еліті. Там усе підпорядковане принципу move — рухові ( ми б ще додали: рухові за всяку ціну). Герой, озброєний мобілкою, автомашиною і пістолетом (раніше у вестерні — конем, кольтом і ласо), задовольняє всі невибагливі смаки більшості глядачів по обидва боки океану.

Кіно залежить від смаків глядачів. Його успіх враховується і прогнозується. Кінорежисери, об’єднавши творчі зусилля різних професій, вміло ставлять фільми, граючи на почуттях та інстинктах, фантазмах, моральних уявленнях, улюблених темах глядачів. Тобто кіномитці роблять коктейль із зовнішніх компонентів, зберігаючи свою власну нечутливість через внутрішню беззмістовність. Приклади їх виграшів подаються як досягнення світового чи національного кінематографа, що видно в тріумфальних кар’єрах Стівена Спілберга чи Микити Михалкова.

За свій переможний конформізм кінематограф платить швидким старінням і в’яненням. Як у ранньому середньовіччі ікони були книгами для неписьменних, так кінематограф став тим же для переважної більшості населення землі в XX ст. Правда, Ф.Трюффо казав, що йому «не подобається твердження, що кіно звертається до людей, які не люблять читати». З другого боку, в цьому спостереженні «про людей, які не люблять читати» щось таке є.





Перша публікація: 01/01/2004

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.