Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина перша (1900 - 1945 рр.)
Розділ перший. Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку ХХ століття
«Червоне десятиліття» як переддень Другої світової війни

Під назвою «червоного десятиліття» в історії минулого століття залишились 30-ті рр. Це був час найважчої соціальної кризи, яка стрясла основами західного світу, і жорстких ідейних розмежувань. Це був час краху ліберально-гуманістичних поглядів, здавалось, безповоротного. Крім того, це був час шаленої агресії тоталітаризму під червоними прапорами Москви і брунатними — Берліна. В ці роки європейська творча інтелігенція особливо захоплювалась радянським режимом. Адже 30-ті рр. — це період сум’яття.

Європейці втратили віру в гуманізм, який замінив їм християнство. Вони не вірили більше в прогрес, у рятівну силу науки, демократії. Вони усвідомили неправду капіталізму і зневірились в утопії досконалого соціального ладу. Франція була з’їдена культурним скепсисом, в Німеччині криза перевернула всі цінності. Вся Європа була приголомшена неймовірними подіями, які відбувались у радянській Росії.

В цей час почалася громадянська війна в Іспанії, яка всіма тоді сприймалась як переддень другої, великої війни. Передчуттям війни перейнялись усі жителі Європи в кінці 30-х років. Разючим прикладом цього була реклама з львівського часопису «Назустріч» за 1936 р.: «Нова світова війна висить у воздусі. Хто хоче знати, як виглядають сьогодні збройні сили цілого світу; хто хоче знати, де виростають конфлікти, що спричиняють майбутню війну; хто хоче знати, як буде виглядати майбутня війна, щоб уміти зберегтися перед її страхіттями, — нехай купить собі календар «Український інвалід» на 1937 рік, який про все те докладно пише».

Цей період позначений двома найважливішими подіями. Кінець 1929 р. ознаменувався крахом Нью-йоркської біржі і початком «Великої депресії». Друга вікопомна дата — 1 вересня 1939 р., коли Німеччина напала на Польщу. З цього почалася Друга світова війна.

30-ті рр. були часом краху багатьох стереотипів громадської думки і девальвації понять, які до того здавались незаперечними. Відбувся стрімкий зсув вліво — до пошуку цінностей, які перебували поза межами традиційного кола ліберальних вірувань і раціоналістичних концепцій. Наростав радикалізм, який набував форм, що здавалися незбагненними людям, вихованим в іншому духовному кліматі. Культура, як універсальний світ людського, гармонійно довершеного буття, зазнала краху.

Багато кому це здавалося потьмаренням розуму, що скоро минеться. Та в шумі того бурхливого часу дедалі сильніше звучала головна нота всесвітнього катаклізму. Настала пора не просто хитань і сумнівів, а кризи, «яка відбувається в самій людині» (Т.С.Еліот). Однак тільки найбільш вразливі і тонкі натури адекватно сприймали все, що відбувалось. А для більшості все зводилось до звичайної поляризації ідеологій.

Західноєвропейські країни переживали «червоне десятиліття» як час небувалих ідейних боїв. У мемуарній і критичній літературі тих часів відзначається загальне захоплення соціалістичними ідеалами. Чого варті лише схвальні статті і книги Андре Жіда, Едуарда Ерріо, Джорджа Б.Шоу, Уолтера Дюранті про успіхи соціалізму в СРСР. їхні поїздки в Радянський Союз були ретельно підготовлені, маршрути по країні наперед прокладені, а показано було найкраще.

Всупереч отриманому цими письменниками і громадськими діячами вихованню в дусі лібералізму, вони кинулись студіювати К.Маркса, старанно плекати в собі відразу до буржуазності, перейматися співчуттям до пролетаріату і вірою в близькість світової революції. Напруга соціального протистояння була такою великою, а безпосередня участь у подіях, що відбувались, такою активною, що в учасників подій не було можливості об’єктивно оцінити суть того, що діється. Вибір у західноєвропейської інтелігенції був невеликий: або «світле майбутнє» комуністичного зразка, або «перемога зла» в особі капіталізму.

Відчуття усталеності у сучасників змінилось на почуття конфліктності. Це була криза особистісно орієнтованої культури, яка переважала в Європі століттями. Почався «бунт мас» (Х.Ортега-і-Гассет), яким передусім і характерне ХХ ст. В культуру вступили великі людські маси. В дуже великих розмірах почалася демократизація культури.