Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ третій. Творчі течії у мистецтві
Художні течії і напрямки в літературі Англії

Бідне повоєнне англійське життя стало тим підґрунтям, на якому і виник роман, який проголосив вищий аскетизм законом на всі часи. Цим романом став «1984» Джорджа Оруелла, де описано світ тоталітарного страхіття. Бойскаутська пісня про те, як «в тіні під каштанами я продав тебе, а ти — мене...», стає начебто принципом життя в антиутопічному світі.

40-і рр. у Великобританії вважаються «оруеллівськими». Більш конкретно розвиває цю думку Ентоні Берджесс у першій частині свого роману «1985», який був коментарем і продовженням оруеллівського. Мова іншого твору Е. Берджесса — «Механічного апельсина» — це запелюшниковий жаргон, основу якого складають слова-запозичення. В основному ж проза Е.Берджесса — це твори композитора, записані словами. Наприклад, «Механічний апельсин» є справжньою симфонією в трьох частинах — алегро, афектуозо, лакрімозо. Кожна з трьох частин починається парафразою бетховенської П’ятої симфонії.

Видатними майстрами реалістичного роману Англії були Г.Грін, Івлін Во, Ч.П.Сноу. Течія «сердитої молоді» була представлена Д.Вейном та К.Емісом в 50-х рр. «Робітничі романісти» 60-х рр. А.Сіллітоу («Ключ від дверей», «Суботній вечір, недільний ранок»), Д.Брейн («Шлях нагору», «Життя нагорі»), С.Чаплін («День сардини», «Наглядачі і піднаглядні») обрали своїм героєм незаможну, демократичну молоду людину. Вони ж першими в післявоєнній літературі Англії змалювали образ підлітка (teenager). Герметичний світ підлітка з його нестійким душевним станом переповнений еротичними фантазіями, хворобливою проблемою самоствердження. В цей світ вриваються пристрасті дорослих людей, суспільне лицемірство, страх змін. Підліток весь час вигадує себе за зразком дитячих казок і модних фільмів. Він не борець, він лише будує себе і ще не усвідомив, що суспільство вже пристосовує його до своїх потреб.

Взагалі ж затяжний період спаду в розвитку англійського роману післявоєнних років закінчується і настає період пробудження. Варто пам’ятати, що найбільш сміливі і привабливі твори з’являються в Англії більше в драматургії, ніж у прозі.

А в кінці 80-х справи склались трохи інакше. За минулі роки в англійську літературу влились дві могутні течії. Одна з них, «фантастичний реалізм» — дітище латиноамериканських прозаїків Хорхе Луїса Борхеса, Габріеля Гарсія Маркеса і Альєхо Карпентера, — вплинула на творчість таких відмінних один від одного авторів, як Джон Фаулз і Анджела Картер. Друга течія виникла завдяки невеликій групі письменників — вихідців з різних країн, які писали англійською мовою.

Патріархом тут, без сумніву, варто вважати 57-літнього індійця В.С.Найпола — він народився в Тринідаді, та вже близько 30 років живе в Англії. Решта п’ятеро — це китаєць Тімоті Мо, нігерієць Чінуа Ачебе, Аніта Десаї з Індії, японець Кадзуо Ісігуро та індієць з мусульманської сім’ї Сальман Рушді, який став всесвітньо відомим завдяки смертному вироку, який виніс йому аятола Хомейні за роман «Сатанинські вірші».