Культурологія - Історія і теорія світової культури XX століття - В.В.Багацький, Л.І.Кормич 2004

Частина друга (1945-2000 рр.)
Розділ другий. Вплив соціального і технічного прогресу на духовну культуру
Футурологія

Футурологія — наука про майбутнє. Вона склалася на Заході як уявлення про перспективи суспільного розвитку. Футурологія ставила собі за мету обгрунтувати некомуністичне майбутнє людства. Здається, це їй вдалося.

В сучасну епоху, стверджують футурологи, не боротьба класів, а прогрес науки і техніки безпосередньо визначають форми суспільного облаштування. Тому соціальні рухи, а тим більше революції втрачають всякий сенс. Правдоподібно, що вибирати нелегкий, повний жертв шлях, рух по якому супроводжується потрясіннями і втратами, нерозумно. Тієї ж мети поступу можна досягти шляхом еволюції в межах існуючих державних установ і традицій.

Соціалізм футурологами розглядається як глухий кут, приватний випадок еволюції. Його можна обійти, йдучи до вершин цивілізації іншим, більш вигідним шляхом.

Існує кілька основних тез футурології. По-перше, завдяки перевороту в сфері збору і обробки інформації та організації управління науково-технічний прогрес (НТП) став визначальним у розвитку суспільства. По-друге, завдяки досягненням НТР стало можливим технічне вирішення соціальних проблем. Вже зараз в деяких країнах Заходу більшість людей зайняті у виробництві не товарів, а послуг. Наприклад, у США більше половини людей було зайнято в сфері послуг, а на 2000 рік їх там вже працювало три чверті. Третя теза полягає в тому, що проблема власності втратила свою гостроту і дедалі менше впливає на суспільний розвиток. Четверта теза: внаслідок зрушень, викликаних НТР у суспільстві, дедалі більшого значення і ваги набирають люди розумової праці. І по-п’яте, змінюється і державна влада. Політичною елітою суспільства стають спеціалісти.

У межах розвинутих суспільств Заходу нині наростає нове соціальне протиріччя, набагато небезпечніше, ніж всі раніше відомі. В цих суспільствах все населення вже починає поділятися на дві основні групи, які відрізняються одна від одної родом занять, а звідси і способом життя. Перша з них — це клас носіїв знання (knowledge-class), а друга — працівники, зайняті в сфері виробництва життєвих благ (consumption workers). Обидві ці групи виявляються дедалі більш ізольованими одна від одної. Найважливішим фактором соціальної стратифікації стає сьогодні освіта. Справді, інформаційний продукт не досить просто купити, треба ще вміти його використовувати, а це вміння не можна придбати за гроші, як раніше здобувалися будь-які права власності. Західні дослідники вже кілька десятиліть тому зрозуміли, що цінності інформаційного суспільства закладаються ще з дитинства і формуються по ходу інтергенераційного діалогу. Саме тому взаємний обмін між представниками knowledge-class i consumption workers ставатиме все менш інтенсивним.

Клас носіїв знання буде з кожним новим десятиліттям перерозподіляти на свою користь дедалі більшу частину суспільного багатства. А клас виробників матеріальних благ зіткнеться ще з більшою конкуренцією у боротьбі за робочі місця і за гідну його заробітну плату. Вся сучасна статистика прибутків підтверджує цей факт: з середини 70-х рр., коли на Заході були закладені основи постіндустріального порядку, реальна заробітна плата робітників середньої кваліфікації фактично не збільшується, тоді як прибутки індивідуально зайнятих програмістів, дизайнерів, вчених, не кажучи вже про менеджерів і управляючих, постійно ростуть.

У світі в цілому ця суперечність ще більш очевидна. В її основі виявляється експансія інформаційної економіки в розвинутих країнах. Західні держави, які стали фактичними монополістами у виробництві високих технологій, створили надзвичайної ефективності інструмент перерозподілу на свою користь світового валового продукту. Наприклад, на початок 90-х років члени «Клубу семи» володіли 80,4% світової комп’ютерної техніки і забезпечували 90,5% високотехнологічного виробництва.

Цікаво, що сьогодні лунають докори на адресу філософів, політологів та істориків. Мовляв, вони не змогли передбачити такі злами в політичних системах світу. Насправді ж, наприклад, Зб. Бжезінський (США) давно вже передбачив, що суперництво між Сходом і Заходом зміниться на протистояння Півночі і Півдня. Він же передбачив, що не слід чекати піднесення революційного руху в країнах «третього світу». І далі Зб.Бжезінський додає: «Рим дав світові право, Англія — парламентську демократію, Франція — культуру і республіканський націоналізм, а сучасні США дали НТП і масову культуру, пов’язану з високим рівнем споживання». За його ж прогнозами, на кінець XX ст. США залишаться «основною рушійною силою глобальних змін». І в цьому Зб.Бжезінський був абсолютно правий.

Справді, ще за існування СРСР американцям доводилося ділити з ним сфери впливу по всій планеті. Світ був, так би мовити, двополюсним. З розпадом СРСР світ став однополюсним, гегемонія США стала, на жаль, незаперечною.

А за кілька днів до падіння берлінської стіни (листопад 1989 р.) у США було видано друком книжку, де доказово проголошувався кінець історії. Мається на увазі кінець історії світу, що складався до цього з капіталістичної системи, соціалістичної і країн, що розвиваються. Автором цієї книжки — «Кінець історії та остання людина» — був визнаний лідер футурологів Френсіс Фукуяма. Книжка обійшла увесь світ.

«Кінець історії» в розумінні автора означає, що нічого більш досконалого, ніж ліберальне суспільство, в майбутньому вже не передбачається. Утверджується теза, що ліберальна модель призначена не для всіх народів, а тільки для обраних. Фукуяма переконаний у тому, що в сучасному світі і в майбутньому альтернативи лібералізму немає.

Цей прогноз на очах у мільйонів людей почав частково здійснюватися. А якщо говорити відверто, то ніхто з названих футурологів нічого особливо нового нам не відкрив. Адже кожен з нас, хто хоч трохи знає перебіг подій в світовій історії, може засвідчити, що рано чи пізно будь-які з великих держав-конгломератів розпадаються. До речі, така ж доля не мине і США, може, навіть і в XXI ст.

Американські ж футурологи Дж.Несбіт і П.Абурден передбачають десять нових напрямків розвитку сучасної цивілізації. Серед них для нас найбільш цікавими є принаймні чотири напрямки. Один з них — це відродження художнього життя. Воно полягає в прагненні людей до високого мистецтва і одночасно виявлення своїх творчих можливостей. Наступним є нове співвідношення стилю життя і культурного націоналізму, який зростає. Передбачається також виникнення феномену лідерства жінок. Й останнє — навзамін «віку фізики», яким було XX ст., йде XXI ст. як «вік біології».

Правда, існує також думка, що найбільш перспективними напрямками в науці і техніці XXI ст. будуть глобальна комп’ютеризація і генетичні технології. Поки що Інтернетом користуються 275 млн. осіб, тоді як близько 1 млрд. інших людей (16 відсотків людства) не можуть правильно написати слово «комп’ютер». Виникає новий вид нерівності: той, хто не підключив свій комп’ютер до мережі Інтернету, випадає з життя. Правда, з погляду більшості дорослого населення землі, комп’ютер приносить скоріше шкоду, ніж користь.

Справді, одним з магістральних сюжетів цивілізації XXI ст. є неминучість створення світової системи обліку. Навіть Білл Гейтс у книжці «Дорога в майбутнє» захоплено розповідає про перспективи застосування комп’ютера. Зокрема, його можна буде використовувати при подальшій реєстрації не тільки людей, а й різноманітних, навіть таких, що сьогодні ще не фіксуються, проявів їхньої життєдіяльності.

Дж.Несбіт і ПАбурден заявили у 1990 р., що «ми знаходимося на початку нової ери. Перед нами найбільш значна декада в історії цивілізації, період приголомшливих технологічних нововведень, надзвичайних економічних можливостей, дивовижних політичних реформ, великого культурного відродження».

Як виявляється, нічого нового американці нам не відкрили. У свій час ще Ніцше був переконаний, що майбутнє належить політикам-художникам. А вони, в свою чергу, покладаються на волю й інтуїцію і впевнені, що їм належить світ.

На нашу думку, в роздуми про майбутнє вселяє надію новий культурно-моральний вимір, який дає можливість уявити це майбутнє в позитивному світлі.