ХІМІЯ - Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання

РОЗДІЛ II. НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

8. Металічні елементи та їхні сполуки. Метали

8.2. Елементи головної підгрупи І групи1

8.2.3. Оксиди і гідроксиди Натрію та Калію


Оксиди Натрію та Калію — це тверді білі речовини, які виявляють основні властивості, реагуючи

✵ з водою (утворюються луги):

✵ з кислотами:

✵ з кислотними оксидами:

✵ з амфотерними оксидами:

✵ з амфотерними основами:

Для добування натрій оксиду здійснюють реакції:

Гідроксиди Натрію та Калію — це білі, тверді, кристалічні, тугоплавкі, гігроскопічні (на повітрі поглинають вологу) речовини йонної будови. Добре розчиняються у воді. Під час нагрівання не розкладаються. У розчинах та розплавах дисоціюють:

Використовують також інші назви цих гідроксидів: NaOH — їдкий натр, каустична сода, каустик, а КОН називають їдким калі. Ці луги внаслідок надзвичайної активності руйнують текстиль, папір, органічні речовини, живу тканину. Натрій гідроксид та калій гідроксид — сильні електроліти, змінюють колір індикаторів: лакмусу — з фіолетового на синій, метилоранжу — з оранжевого на жовтий, а фенолфталеїну — на малиновий.

Одержання гідроксидів Натрію та Калію У лабораторії калій гідроксид та натрій гідроксид одержують при взаємодії металу чи оксиду відповідного металічного елемента з водою:

У промисловості їх одержують електролізом водних розчинів хлоридів Калію та Натрію:

Хімічні властивості гідроксидів Натрію та Калію Гідроксиди Натрію та Калію взаємодіють:

✵ з Оцелотами та кислотними оксидами (можуть утворюватися кислі та середні солі):

✵ з амфотерними оксидами:

У розчині утворюються комплексні солі:

✵ з амфотерними гідроксидами:


✵ із солями у водних розчинах:

✵ з галогенами:

✵ із сіркою та силіцієм:

✵ з металами, оксиди відповідних металічних елементів яких виявляють амфотерні властивості:

✵ з органічними речовинами:

а) карбоновими кислотами:

б) багатоатомними спиртами та фенолами:

в) галогеноалканами:

г) жирами:


Застосування сполук Натрію і Калію

Натрій гідроксид та калій гідроксид використовують у виробництві фарб, целюлози, мила. Натрій гідроксид застосовують для очистки нафтопродуктів (бензину, гасу), для виробництва штучного шовку, в текстильній, хімічній промисловості, для^виготовлення товарів побутової хімії. Калій гідроксид використовують у лужних акумуляторах і для висушування газів.

Натрій хлорид (зважаючи на розповсюдження і дешевизну) широко застосовують у хімічній промисловості для виробництва соди, хлору і натрій гідроксиду (електроліз розчину), хлоридної кислоти, натрій сульфату, металічного натрію (електроліз розплаву). Кухонну сіль (містить не менше 97 % NaCl)1 використовують у харчовій промисловості та кулінарії. У медицині застосовують розчин натрій хлориду з масовою часткою солі 0,9 %. Його називають ізотонічним, оскільки його осмотичний тиск відповідає осмотичному тиску крові людини.

Натрій гіпохлорит NaOCl використовують для відбілювання тканин і деревини, дезінфекції, хімічного розчинення санітарно-технічних відкладень, у хімічному виробництві.

Глауберову сіль Na24 · 10Н2О застосовують як проносний засіб.

Натрій амід NaNH2 використовують для виробництва синтетичного барвника індиго.

Натрій пероксид Na2О2 (сильний окисник) застосовують для відбілювання паперу та регенерації повітря на підводних човнах (як і пероксид, так і супероксид калію):

Калій карбонат (поташ) використовують для виготовлення скла, калій нітрат — для виготовлення чорного пороху, калій хлорат і перхлорат — у виробництві сірників, у піротехніці, гальванотехніці.

Калій дихромат (хромпік) К2Сr2O7, а також і натрій дихромат Na2Cr2O7 · 2Н2O, як сильні окисники застосовують у виготовленні хромової суміші для миття хімічного посуду, дублення шкіри. Також як окисник використовують і калій перманганат КМnO4 (як антисептик у медицині, для отримання кисню в лабораторії).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.