ДОВІДНИК З ХІМІЇ
КЛАСИ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН
9. Протеїни (білки)
Основними будівельними блоками білків є амінокислоти, які зв’язані між собою у вигляді ланцюга. Залежно від розміру отриманого полімеру розрізняють пептиди (2—9 залишків амінокислот), поліпептиди (10—100 залишків амінокислот) і протеїни (більше 100 залишків амінокислот).
9.1. Амінокислоти
Амінокислоти окрім функціональної карбоксильної групи містять аміногрупу (-NH 2). У природних амінокислотах аміногрупа завжди пов’язана з атомом Карбону, який знаходиться поряд з карбоксильною групою.

Запам’ятайте: природні амінокислоти називають 2-амінокислотами (α -амінокислоти).
Амінокислоти, за винятком гліцину (R = Н), є оптично активними сполуками. Усі α -амінокислоти, які зустрічаються в протеїнах, мають L -конфігурацію.

Властивості амінокислот
Амінокислоти — тверді речовини, добре розчинні у воді, мають високі температури плавлення, що знаходяться в межах 175—300 °С. Молекули цих кислот повинні, таким чином, утримуватися сильними електростатичними силами, що виникають у іонних гратках.
Усередині молекули амінокислоти відбувається внутрішньо-молекулярний протоліз, при якому карбоксильна група віддає один протон, а аміногрупа його отримує. Так утворюється амфотерний іон (внутрішня сіль).

Сильне взаємне притягування амфотерних іонів в амінокислотах забезпечує високу стабільність кристалічної гратки. До складу молекул амінокислот входять основна група —NH 2 і кислотна група —СООН, що обумовлює їхні амфотерні властивості, тобто вони утворюють солі як з кислотами, так і з основами. Молекули кислоти в розчині перебувають як амфотерні іони (внутрішня сіль). Кожна амінокислота в ізоелектричній точці характеризується водневим показником.
Таблиця деяких важливих амінокислот

Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.