КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина V

ФІЗИЧНА ПРИРОДА ТІЛ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Розділ 12

ПЛАНЕТИ ТА ЇХНІ СУПУТНИКИ

12.2. Загальні характеристики планет

12.2.9. Система Плутон-Харон.

Характеристики Плутона.

Найвіддаленіша від Сонця планета сонячної системи, як це донедавна вважали, — Плутон. Щоправда, через великий ексцентриситет своєї орбіти, він іноді буває трохи ближче до Сонця, ніж Нептун.

Плутон не можна віднести до планет-гігантів, тому що за своїми розмірами та масою він набагато поступається навіть планетам земної групи. Плутон був відкритий американським астрономом К. Томбо у 1930 році, а майже через 50 років був виявлений його супутник — Харон. Зробив це відкриття у 1978 р. Дж. Крісті (США), виявивши асиметрію зображення Плутона на знімку і зробивши висновок про те, що ця планета має супутник, який здійснює оберт навколо неї за 6,4 доби (рис. 12.20). Визначено, що Плутон обертається навколо осі, як і Уран, у протилежний бік, а кут нахилу площини його екватора до площини орбіти становить 32° (точніше — 90° + 32° = 122°).

З точністю до 2% радіус орбіти Харона дорівнює 19 640 км. З похибкою до 1% визначили радіус самого Плутона R = 1150 км і радіус Харона R = 595 км. Маса супутника усього лише в 7 разів менша від маси планети, і це дозволяє розглядати систему Плутон-Харон як подвійну планету (аналогічно системі Земля-Місяць). Втім, як виявилося у 2005 р., Плутон має ще й невеликі супутники.

Плутон удвічі менший від Меркурія: його розміри становлять 2/3 розмірів Місяця.

Є підстави стверджувати, що Плутон відрізняється від Харона своїм кольором: Харон значно темніший. Можливо, це пов'язане з тим, що, маю чи більшу масу, Плутон зберіг метан, тоді як з поверхні Харона він диси- пував. Отже, Плутон може бути вкритий льодом з метану і тому має червонуватий відтінок, тоді як Харон вкритий водяним льодом і його колір сіруватий. Методами спектрального аналізу встановлено також, що Плутон має на своїй поверхні замерзлий азот і оксид вуглецю.

Рис. 12.20. Система Плутон-Харон

19 січня 2006 р. до Плутона відправлено космічний апарат «Плутон-експрес», який, як очікують, наблизиться до цієї далекої планети у 2015 році.

Останнім часом виявлено багато невеликих тіл, ще більш віддалених від Сонця, ніж Плутон. З огляду на це, Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу (МАС) у серпні 2006 р. ухвалила такий поділ тіл Сонячної системи: а) планети (від Меркурія до Нептуна включно); б) карликові планети (Плутон та інші невеликі тіла, що мають сферичну форму); в) малі тіла (мають неправильну форму). Але ми традиційно залишили Плутон у списку головних планет Сонячної системи.

Детальнішу інформацію про фізику планетних атмосфер можна знайти у монографії О. В. Мороженка «Методи і результати дистанційного зондування планетних атмосфер» (2004 р., Київ, Наукова Думка).