КУРС ЗАГАЛЬНОЇ АСТРОНОМІЇ - С. М. АНДРІЄВСЬКИЙ 2007

Частина V

ФІЗИЧНА ПРИРОДА ТІЛ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Розділ 12

ПЛАНЕТИ ТА ЇХНІ СУПУТНИКИ

12.2. Загальні характеристики планет

12.2.8. Нептун

Нептун — восьма планета Сонячної системи і четверта за рахунком планета-гігант (рис. 12.19). Відкритий він був у 1846 р. німецьким астрономом Й. Галле за розрахунками імовірного положення тоді ще невідомої планети, які провели незалежно Дж. Адамс (Англія) і У. Левер'є (Франція).

Рис. 12.19. Нептун

За найбільш вірогідною моделлю, внутрішня будова Нептуна подібна до будови Урана: кам'янисте ядро з включеннями заліза і нікелю, оточене шаром води з домішкою метану й аміаку. Зовнішня оболонка складається переважно з рідкого водню і гелію. Газова атмосфера, яка знаходиться над зовнішнім воднево-гелієвим шаром, включає кристали метану, що надає їй блакитного відтінку. Атмосфера характеризується наявністю турбулентності і сильних вітрів, швидкість яких може досягати 2000 км/год.

Як і в випадку інших планет-гігантів, Нептунові властиве швидке осьове обертання. В атмосфері Нептуна добре проглядається Велика темна пляма — аналог Великої червоної плями Юпітера, а також, як і в інших планет-гігантів, система вузьких кілець, які складаються з крижаних частинок, що рухаються по кеплерівських орбітах. Усі ці деталі були зареєстровані на знімках, зроблених з борта космічної станції Вояджер-2, яка у серпні 1989 р. пройшла поблизу Нептуна.

Магнітне поле цієї планети дещо слабкіше, ніж у Землі. Вісь магнітного диполя нахилена під кутом 47° відносно осі обертання і, як і в Урана, не проходить крізь центр планети.

Число відомих сьогодні природних супутників Нептуна — 13. Шість невеликих за розмірами відкрили тільки у 1989 р. при проходженні поблизу Нептуна космічної станції Вояджер, а ще 5 — в останні роки за допомогою великих телескопів. Найбільший із супутників Нептуна — Тритон (відкритий у 1846 р.). Його радіус лише на 388 км менший за місячний. Тритон має тонку атмосферу з азоту. Оскільки температура його поверхні 36 К, частина атмосферного азоту перебуває у рідкому стані, а можливо, навіть і в вигляді «снігу», що вкриває поверхню супутника. Зауважимо, що Тритон рухається у зворотний бік відносно напряму обертання Нептуна, а це значить, що припливний вплив з боку Нептуна на Тритон веде до прогресуючого наближення супутника до планети. Через декілька сотень мільйонів років піввісь орбіти Тритона досягне критичного значення, при якому супутник буде зруйнований гравітаційним полем Нептуна.

Нептун робить один оберт навколо Сонця за 165 років, а це значить, що з моменту відкриття цієї планети (1846 рік) вона ще не встигла завершити свій виток на орбіті.