Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Фонетика і графіка

Особливості української графіки

1. Більшість букв позначають тільки один звук. На позначення голосних фонем вживаються десять літер: а, о, у, и, е, і, я, ю, є, ї. На позначення приголосних фонем - літери: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, й.

2. Буква м’який знак (Ь) окремого звука (фонеми) не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного.

3. Букви Я, Ю, Є передають відповідно два звуки [й] + [а], [й] + [у], [й] + [е] в позиції:

- на початку слова (яма - [й а м а], юнга - [й у н г а], єнот - [й е^и н о т]);

- після голосного (моя -[мой а], твою -[твой у], своє -[свой е]);

- після апострофа чи м’якого знака (м’яч - [м й а ч], б’ють [б й у т], в’ється - [в й к ц′ : а], альянс - [а л й а н с], рельєф - [р е^и л′ й е ф]).

В інших випадках букви Я, Ю, Є передають один звук і м’якість попереднього приголосного: земля - [зе^и м л’ а], ллє - [л': е], сюрприз - [с'урприз].

4. Буквосполучення ДЖ. ДЗ двозначні: позначають один кореневий звук [дж], [дз] (дзвінок - [дз в’ і н о к], джміль - [дж м’ і л ], ходжу - [х о^у дж у]) або два окремі звуки при належності до різних морфем (префікса і кореня) [д] + [ж], [д] + [з] (підземний - [п’ і д з е м н и ї], підживити - [п’ і д ж и^е в и т и]).

5. Букви Ї, Щ завжди передають два звуки [й] + [і], [ш] + [ч]: їжа - [й і ж а], під’їзд - [п’ і д й і з д], щука - [ш ч у к а], ущухнути - [у ш ч у х н у т и].

6. Букви Г і Ґ мають різне звучання: г - [г] фарингальний (голова, сніг, загадка) і ґ - [ґ] задньоязиковий проривний (аґрус, ґрати, ґуля, ґедзь, ґирлиґа, ґанок, ґандж, ґава, дзиґа, ґудзик).

7. Для позначення м’якості приголосних, крім Б, Я, Ю, Є, використовують букву І (і): (сік - [с′ і к], лід - [л і д].

8. Букви В та Й вживаються для позначення [у] та [ї] нескладотворчих після голосного перед приголосним: завтра -[заутра], здійняв - [з д' і ї н′ а у ]; після голосного в кінці слова: ішов - [і ш о ŷ], мій - [м’і ĭ]; на початку слова перед приголосним: вчитель -[учите^и л], йти -[ĭти].

9. Для позначення подовжених приголосних звуків вживається двокрапка, що ставиться після букви: колосся [к о л о с′ : а].

10. Для позначення незначного пом’якшення приголосних перед [і] вживається знак апострофа: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [г’], [к’], [х’], [ґ’]: біль - [б’ і л], кіт - [к’ і т], фіалка - [ф’ і а л к а].

11. Велика літера в транскрипції не вживається.

12. Наголос позначається вертикальною рискою над буквою, що позначає наголошений звук: яма - [й а м а].