Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

МОРФОЛОГІЯ

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ЗАЙМЕННИК

Розряди займенників

Розряд

Займенники

Значення

Змінюються за

1

особові

I особа: я, ми

II особа: ти, ви

III особа: він, вона, воно, вони

вказують на осіб, на інші істоти, різноманітні явища, предмети й поняття

особами, числами, відмінками

(за родами лише він, вона, воно)

2

присвійні

мій, наш, твій, ваш, його, її, їхній, свій

вказують на приналежність якогось предмета певній особі

родами, числами, відмінками

3

зворотний

себе

вказує на того, хто виконує дію

не змінюється за родами й числами, не має називного відмінка

4

питально-

відносні

хто, що, який, чий, котрий, скільки

питальні займенники містять запитання про:

- особу, предмет (хто? що?)·,

- ознаку (який? чий?);

- кількість (скільки?); відносні - служать для зв'язку головного й підрядного речень

хто, що, скільки - за відмінками, який, чий- за родами, числами й Відмінками

5

заперечні

ніхто, ніщо, нічий, ніякий, нікотрий, ніскільки

утворюються від питальних, заперечують існування предмета, ознаки, кількості

так само, як і питально- відносні

6

неозначені

аби-, де-, -сь, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- + питальні займенники

вказують на наявні, але невідомі неозначені особи чи предмети, їхні якості, ознаки

так само, як і питально- відносні

7

означальні

весь, сам, самий, всякий, кожний, жодний, інший

вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо

родами, числами, відмінками

8

вказівні

той, цей, такий, стільки

вказують на виділення якогось одного предмета з ряду інших

стільки - за відмінками, решта - за родами, числами й відмінками





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.