Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Складними називають речення, які складаються з двох чи кількох простих речень, об'єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.

Прості речення в складному втрачають інтонаційну завершеність, тобто інтонацію кінця має не кожне просте речення, а все складне загалом.

Як і прості речення, складні речення за метою висловлювання поділяють на розповідні, питальні та спонукальні.

Прості речення можуть поєднуватись у складні двома основними способами:

1) за допомогою інтонації та сполучників або сполучних слів (деяких займенників і прислівників). Такі складні речення називаємо сполучниковими: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (Тичина). Закінчується квітень, а теплом ще й не пахло;

2) за допомогою інтонації (без сполучників чи сполучних слів). Такі складні речення називаємо безсполучниковими: День стояв сірий, важкі хмари висіли низько над землею.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи:

1) складні речення з сурядними сполучниками (складносурядні речення). У цих складних реченнях прості речення, що входять до нього, рівноправні, незалежні одне від одного, тобто поєднані сурядним зв'язком, схожим на зв'язок між однорідними членами речення;

2) складні речення з підрядними сполучниками й сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте, яке входить до складного, залежить від другого й поєднане підрядним зв'язком.





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.