100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 2. Філософія безсмертя
Крок 79

Добро і Зло — не просто абстракція

Вступ + теза

Доведення. Звернувшись до художнього домислу, Марко Вовчок побудувала надзвичайно «стрункий» сюжет в оповіданні «Горпина». Розповіддю про смерть дитини й божевілля жінки авторка поглибила трагізм ситуації та не тільки не порушила життєвої правди, а навпаки, підкреслила антикріпосницьку спрямованість. Письменниця, показуючи хиже, людиноненависницьке єство кріпосників, зривала з них маску лібералізму. Поміщик, який загнав у могилу дочку Горпини, завдав матері нелюдських мук, призвівши до божевілля, однак у чужих очах поставав добрим покровителем своїх кріпаків.

Моє доведення (+ історичний факт)

Доведення. Широку панораму всеукраїнської трагедії подає В. Барка в романі «Жовтий князь». Нікого не можуть залишити байдужими епізоди голодної смерті дітей — надії й майбутнього нації. Вони помирають від неможливості з’їсти кусень хліба. Жахливо було дивитися батькам, як помирає їх син: «Страх збільшився вмить, бо в Миколи над щиколотками крізь лахміття видно: на припухлих і розірваних місцях просочилась вода.

Мало не закричала мати, як побачила руїну живого тіла». Але ж хліб у селі був! Він, невивезений, підгнивав у церкві. Це було те зерно, що силоміць відібрали у селян. Це був той хліб, за приховання якого сім’ї висилали до Сибіру. Його можна було б роздати людям, врятувати життя, але накази уряду забороняли це робити. Влада знищувала тих, хто намагався отримати свій же хліб. Урядовцям було байдуже, що поряд з ними гинуть від голоду люди.

Моя позиція (+ приклад з літератури)

Доведення. Добро постійно бореться зі злом, і, на жаль, не завжди перемагає. Наказний гетьман Яким Сомко у романі П. Куліша «Чорна рада» прагне об’єднати усі українські землі, відстояти незалежність, і тоді становище народу покращає, бо зменшиться тиск російських воєвод. Брюховецький теж прагне влади над українським народом, але зовсім з іншою метою — задоволення власних амбіцій і збагачення. Це йому вдається завдяки підлості, підкупу та зраді, а для українців усе обертається новими кровопролиттями, утисками і повного втратою незалежності.

Хоч зло й перемогло, автор звертається до своїх сучасників, щоб ті врахували помилки предків і зрозуміли, їх сила — в єдності й обачності.

Мій висновок