100 кроків до ЗНО - Українська мова і література - Жовтобрюх В.Ф. 2010

Тема 1. Українська інтелігенція
Крок 77

Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких

(І. Кочерга «Ярослав Мудрий» )

Вступ + теза. Урочисте слово «патріот». А кого ним називають? Які моральні якості людини-патріота? Ці питання завжди викликають суперечки, дискусії суспільного масштабу. Але, мабуть, не помилюся, сказавши, що в одному суперечності не буде: патріотом ніколи не назвуть зрадника, і як не переписувалися б підручники історії, жодне покоління не напише про них хвалебних рядків.

Доведення. Знайомлячись з історією України, на сторінках роману І. Нечуя-Левицького «Князь Ієремія Вишневецький» спостерігаємо процес перетворення шанованої особи на зрадника, ката свого народу. Що це, іронія долі? Адже людина, яка мала всі шанси стати національним героєм, продовжити славу прадіда, загальновизнаного Байди Вишневецького, не використала всіх можливостей на благо своє і благо народу.

Автор висловлює жаль за загиблими душами ворогів, бо ніколи не можна увічнити себе злом, розбоєм, загарбницькими війнами. Життя і смерть у людини — єдині, неподільні. І ніщо не минає безслідно: і добро, і зло знаходять відгук у серцях нащадків.

Це треба пам’ятати і не ганьбити своє ім’я ні лихими вчинками, ні зрадою чи підлістю.

Моє доведення (+ приклад з літератури)

Доведення. Зерна любові до рідної землі проростають у серці людини змалку. І трепетні ліси, й безтурботна стежка дитинства назавжди закарбовуються в пам’яті, зігріваючи душу протягом багатьох років, на будь-якій відстані, у хвилини радості та жалю. Вірш В. Симоненка «Грудочка землі» дає приклад того, як милозвучна пісня, щира порада органічно вплітаються в мереживо життєвого шляху кожного патріота, підкреслює думку про те, що той, хто поважає мудрість своєї землі, ніколи не зможе зрадити Батьківщину, народ.

Моє доведення (+ історичний факт)

Висновок. Утверджено державу. Україна здолала перехрестя епох, твердо стала на широку дорогу цивілізованого розвитку. Послідовно й мужньо крізь віки йшов до цієї події наш народ, в ім’я волі та свободи платив усім: шматком важко заробленого хліба, родинним спокоєм, власним життям. Шевченко мріяв про велику Україну, її мудрість вбачав у величі краси, неповторності, одухотвореності.

Шукання й помилки не були марними, кожен крок став рухом вперед! А чи можливий рух без помилок? Просто хочеться, щоб вони не були настільки гіркими!

Чи легко бути вихованним?