УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Частка

Тексти для диктантів

У лісі

Тиша. Не колихнеться найтонша віточка. І раптом у цю тишу ввірвався далекий, ледве вловимий шум. Щохвилини наростаючи, він наближався до дороги. Сховалося сонце. Немовби присмерком окутався ліс — така димчаста хмара повзла над верховіттям дерев, віщуючи грозу.

Спочатку залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи. А через хвилину в лісі робилося щось неймовірне. Сірі віти осичини перепліталися з білими березовими, гостролистий клен зчепився в нерівному бою з високим дубом.

Розлоге й кучеряве від цвіту гілля липи гойдалося на усі боки. І ось над липою звилася несподівано галка. Вона не в силі була перебороти вихор, і її одразу метнуло вгору. Дарма сперечалися з потужним вітром крила: вони то згорталися — і птиця каменем падала вниз, то розправлялися знову — і тоді галку підносило ще вище. Мабуть, стомилася пташина, бо востаннє черкнула крилами повітря, потім розпластала їх на всю широчінь, і понесло її відразу вітром невідомо куди.

А липа, мов навіжена, металася вище беріз і вище осик.

Затріщала раптом деревина. Хилиться, хилиться й падає з шелестом і гулом на дорогу рясна липа.

(173 сл.) А. Шиян

Мова — душа народу

Мова для будь-якого народу стає ніби другою природою, що органічно оточує його, живе з ним всюди й завжди, без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям для людини обертається нищення природи, неповага до неї, відмова від її пошанування — так і катастрофічно боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. І якщо ми нарешті зрозуміли, що треба берегти природу, то давно треба зрозуміти, що екологія мови — це екологія наших душ, так як розумних істот, а не просто як живих мешканців Землі. Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари — духовного каліцтва. Треба, щоб доросла людина цю велику істину пам’ятала повсякчас і прищеплювала її своїм дітям. Нероздільність дитини з рідною мовою починається з першого слова матері, промовленого до немовляти.

Мова — основа культури нації, найбільший скарб, і відбирати її в людини чи народу — значить відбирати все минуле й сучасне, позбавляти людину й народ найлюдянішого в їх творчому існуванні. Як ніхто не має права відбирати життя в людини, так ніхто не має права й відбирати мови, права користуватися рідним словом, розвивати й плекати її грані.

(188 сл.) За Г. Нудьгою