УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Прийменник

Чергування У — В

В українській мові чергуються прийменники У —В.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними: Десь у хлібах кричав перепел;

б) на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); У лісі стояв гамір, пахло квітами ;

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполучення ми літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду ( Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;

г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві.

В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні;

б) на початку речення перед голосними: В очах його світилася надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Люди врозкид розляглися в трав і (К. Гордієнко).

Чергування І — Й

Сполучник і в ряді випадків чергується з й у тих самих позиціях, що й у — в.

І вживається , щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник);

б) на початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко).

И уживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);

б) після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На травій квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Чергування і — й не відбувається:

а) при зіставленні понять: Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я : Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);

в) після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).

Чергування 3 — ЗІ — ІЗ — ЗО

Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо) чергуються на тій же підставі, що й в — у, і — й.

З уживається:

а) перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;

б) перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький).

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

Із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками ( з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Тиховичразом із сходом сонця зірвався нарівні ноги (М. Коцюбинський); Лист із Бразилії (І. Франко); І місив новий заміс із тіста старого (І. Драч); Родина із семи чоловік; Гнат... запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили ( М. Стельмах); А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.

Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Війнув зі Сходу легіт волі (Д. Павличко).