УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Прислівник

Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає:

— ознаку дії, коли залежить від дієслова або його форми: писати (як?) красиво, зійшовши (куди?) нагору;

— ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника, прислівника: занадто цікавий, чітко написаний, дедалі більше;

— ознаку предмета, коли залежить від іменника: кава по-турецьки.

Прислівники відповідають на питання: як? якою мірою? коли? де? куди? звідки? з якої причини? з якою метою?

Прислівники не мають категорії числа, роду, відмінка.

Прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників, можуть мати ступені порівняння: багато — більше — найбільше, дуже — дужче — найдужче.

Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв’язком прилягання. Найчастіше вони вживаються з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, прислівниками. У реченні виступають у ролі обставин часу, місця, причини, мети, способу дії, міри і ступеня.

Окрему групу становлять прислівники, що. виражають стан людини або природи: мені соромно, на вулиці тепло, тихо навкруги. Такі прислівники в реченні виступають здебільшого присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.