Фразеологія сучасної української мови - Ужченко В.Д. 2005

Розділ 17

УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОГРАФІЯ

Будь-яке дослідження базується на достатній кількості зібраного й певним чином систематизованого матеріалу. І тут важко переоцінити словники, зокрема, фразеологічні. Цінні, звичайно, і словники лексики. Проте слово і фразеологізм — якісно неоднакові мовні одиниці, у них різні параметри лексикографічної розробки. До того ж слово має давню лексикографічну традицію. Важливим для фразеологізмів є інтерпретація фразеологічного значення, відбір матеріалу (ступінь семантичної цілісності, літературні і діалектні ФО, призначення словників), принципи тлумачення, пошуки оптимальних дефініцій (вони повинні бути точними, чіткими й лаконічними, відповідати правилам визначення поняття у формальній логіці), розміщення матеріалу (за опорним словом чи за алфавітом першого компонента), експлікація культурної семантики фразеологізмів, виправдувальні цитати. При розподілі ФО за частинами мови слід ураховувати такі граматичні й семантичні особливості ФО, як спосіб вираження граматично опорного компонента, синтаксичну функцію в реченні, її здатність передавати оцінне значення [23]. Потрібно зважати також, що деякі фразеологізми суміщають категоріальні ознаки декількох частин мови. Крім того, у підготовці багатомовних видань є свої складнощі, зокрема, проблема неперекладності, вибір еквівалентів, явище інтерференції в близькоспоріднених мовах, дискусійні питання розходжень між «еквівалентними» ФО (за змістом, внутрішньою структурою, зовнішньою формою й стилістичними ознаками), можливості використання методів роботи з електронними корпусами. Для показу динаміки ФО необхідні опис і характеристика ФО у відносно обмежені періоди функціонування мови, тобто фразеологічні словники певної епохи.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.