Фразеологія сучасної української мови - Ужченко В.Д. 2005

Розділ 16

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

§ 45. Етимологічне коментування в збірниках паремій

Етимологія, тобто походження та історія, фразеологізмів була предметом принагідної уваги уже в першій половині XIX ст. у загальномовних словниках і фольклористичних збірках. Автор «Словника української мови» П. Білецький-Носенко (рукопис укладений 1838—1843 рр.) робив спроби пояснити походження деяких висловів (тягати до хверта, дати тинфу, точити баляндраси, крутити веремія, гнати в три вирви, ханьки м'яти), описуючи певну ситуацію. Частіше ж він просто з'ясовував значення окремих компонентів у цих висловах: Пантеликъ (Пентеликъ). Гора в Греції. «Збити з Пантелику «. Указував на мову запозичення: Шпетити. Висміювати. Честити проти честі. Сварити. «Шпетити на всю губу «. Голосно сварити. По-німецьки: spotten. Часом додавав синонімічний вислів, утворений за тією ж структурно-семантичною моделлю, як-от: Хири писати. Кажуть про ходу п'яного: писать мыслете.

Значний етнографічний матеріал, «брехеньки», коментарі інших укладачів, усну народну творчість залучав М. Номис у, безсумнівно, кращому пареміологічному зібранні XIX ст. «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (1864). Наприклад, вислів я тебе пережену на гречку супроводжується таким коментарем: «В рукопису д. Марковича є до сії приказки така замітка з Пирятина: «Взято, здається, од бджіл, як їх на гречку в порожні вуллі переганяють». Не перечу: може, воно й так; додам тільки, що колись у дяків і, огулом мовлячи, в школах кара школярам... така була: ставили на гречку навколюшки і часами голими коліньми» [310, № 3632]. Фразеологічні варіанти — вирватися як Пилип з конопель, вискочити як Пилип з коноплі, гульк, як Пилип з кукурудзів — пояснюються відомим з польських джерел (Рей, Хмелевський, Вуйціцький та ін.) переказом історичного анекдоту про шляхтича Пилипа, «родом із Конопель Сандомирського краю», який «вбовтнувся в річ без ладу» [310, № 3153], хоча навіть польські дослідники сумнівалися в достовірності цієї легенди, пов'язуючи слово Пилип (пилип) з його народно-діалектним значенням «заєць» (С. Скорупка, Д. Гессен, С. Стипула та ін.). Часом укладач пояснює екстралінгвістичні умови становлення вислову, як-от: допавсь як дурень до мила [310, № 12197].

Більш обґрунтовані етимології І. Франка в «Галицько-руських народних приповідках», оскільки поряд з етнографічним матеріалом він широко залучає діалектні варіанти та паралелі з інших мов. Власне, це не тільки тлумачний фразеологічний словник, а й прообраз праці з наукового етимологізування народної фразеології. Цілком придатні й нині численні авторські пояснення етимона: 1. Загнути хвіст під себе. Втихомирити, посмирніти. Вислів узятий із обсервації пса, що вдарений або копнений, затинає хвіст під себе. 2. Вода би го не протонула («він би не втонув у воді»). Приказка основана на віруванню, що великі грішники, чародії не тонуть у воді [49, XVI: 245]. 3. Плете банелюки. Говорить дурниці. Банелюка — титул поширеної колись італійської повісті, перекладеної в XVII в. польським письменником Твардовським на польську мову з Historya przedziwna о krolewnej Banialuce [49, XXIV: 552]. Залучення величезного екстралінгвістичного матеріалу, використання структурно-семантичних моделей (звичайно, без новітніх термінів), лаконічна манера викладу свідчать про хист І. Франка як видатного етимолога.

Названі автори апробували насамперед такий метод, як «етимологічне коментування», а їхні праці підготували твердий ґрунт для подальших дослідників.