Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022

Числівник
§1. Місце числівника у системі частин мови

Термін числівник започаткував ще П.Дячан у шкільному підручнику «Методична граматика языка малоруского» (Львів, 1865). Паралельно з цим терміном на початку ХХ ст. вживалось також ім’я числове (А.Кримський, Г.Шерстюк), ймення числове (Є.Тимченко)¹.

У європейській граматичній традиції числівник, що спочатку не виділявся як самостійна частина мови, поступово з появою детальних граматичних досліджень став розглядатися окремо з-поміж інших імен, а з ХVІІІ-ХІХ ст. нерідко виділяється як частина мови. Важливу роль для цього відіграли чіткість і одноманітність лексичної семантики числівників, які призвели також до того, що числівник опинився у складі тих слів, порівняння яких в індоєвропейських мовах стало основою для створення порівняльно-історичного мовознавства. У ХХ ст. ведуться суперечки про статус числівника як частини мови, вирішення яких залежить, з одного боку, від принципів виділення частин мови, а з іншого — від наявності і ступеня вивченості граматичної специфіки числівників у тих чи інших мовах².

В українському мовознавстві концепція, за якою числівники і займенники вилучалися з системи частин мови, знайшла своїх прихильників у 20-х роках ХХ ст. (П.Горецький і І.Шаля; М.Наконечний; І.Карбаненко і О.Матвієнко), хоч деякі граматисти її не визнавали (О.Синявський. Норми української літературної мови, 1931). Проте до початку 30-х років ця концепція втрачає свій авторитет, а натомість створюється десятичленна система частин мови, яка посіла належне місце в шкільних підручниках і якою ми успішно користуємось і зараз³ .

Числівник — це частина мови, яка означає кількість предметів, порядок їх при лічбі і виражає ці значення в граматичних категоріях відмінка, а почасти роду й числа⁴. На відміну від інших частин мови, числівник — замкнена частина мови, тобто пасивна у словотворчому плані, оскільки не поповнюється новими утвореннями. У підручнику М.А.Жовтобрюха та Б.М.Кулика вказано, що числівник означає «певну чи абстрактно-математичну кількість або порядок предметів при лічбі»⁵. Любов Іванівна Мацько розрізняє дві сфери вживання числівників: 1) самостійне вживання (у випадках вираження абстрактно-математичних числових значень), наприклад: До чотирьох необхідно додати два; 2) несамостійне вживання (поєднання з іменниками, що позначають обчислювальні предмети в широкому значенні цього поняття), наприклад: Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше⁶.

У зв’язку з функціонуванням числівників потрібно розрізняти поняття «число» і «кількість». Числом позначається певна окреслена множина однопланових дискретних предметів (понять, процесів) або поділ цілого на частини, а кількість — поняття ширше — воно охоплює і число у вищезгаданому розумінні, і неозначені, не визначені щодо точних вимірів множини предметів (кілька днів, багато людей).

На відміну від інших лексико-граматичних класів слів у виділенні числівника як окремої частини мови абсолютно переважає семантичний критерій, згідно з яким слова з різним характером лексичних значень і повноти вияву морфологічних категорій традиційно об’єднуються завдяки кількісно-числовій семантиці.

Варто відрізняти від числівників іменники, що мають значення точно окресленої кількості типу сотня, одиниця, п’ятірка, в яких послідовно виявляються власне іменникові морфологічні категорії роду, числа і відмінка, а також виразні субстантивні функції. Це ніщо інше як іменники, що мають значення опредмеченої кількості. Крім того, числове значення передають також і лексичні історизми на позначення різних мір: копа, аршин, горстка, чисниця, півкопи. Що ж до числівників тисяча, мільйон, мільярд, нуль, половина, третина, чверть, то, на думку Л.І.Мацько, вони мають проміжний статус між іменником і числівником. Оскільки, як іменники, характеризуються категоріями роду, числа і відмінка, а з семантичного боку, — як числівники, позначають абстрактну математичну кількість і кількісні відношення між предметами⁷.

¹ Жовтобрюх М. А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. — 1993. — №3. — С. 10.

² Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. — М.: Сов. энциклопедия, 1990.— С. 582-583.

³ Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси / М. А. Жовтобрюх. — К., 1970. — С. 12.

⁴ Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с.

⁵ Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. — К. : Рад. шк., 1982. -С. 278.

⁶ Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — [2-ге вид., перероб. і допов.] — К. : Вища шк., 1997. — С. 378-379.

⁷ Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — [2-ге вид., перероб. і допов.] — К. : Вища шк., 1997. — С. 380.