Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022

Морфологія

Морфологія — розділ граматики, який вивчає особливості будови (морфемний склад) слів і творення їх форм. Це визначення ґрунтується на значенні самого терміна, створеного у ХІХ ст. на основі поєднання грецьких слів morphe — форма і logos — вчення, слово) і використовуваного спочатку тільки в природознавчих науках (наприклад: «морфологія рослин»). У ХІХ ст. цей термін поширився і в лінгвістиці, яка знаходилася на той час під сильним впливом еволюційної біології (раніше в цьому значенні вживалося поняття «етимологія»)¹.

У науковий обіг слово «морфологія» ввів видатний німецький поет Й.-В.Ґете, який виявляв значний інтерес до вивчення й опису рослинних форм². Обсяг поняття «морфологія» трактується у різних концепціях по-різному. Згідно з найпоширенішою точкою зору, морфологія вивчає структуру значущих одиниць мови, які не більші за синтагматичне слово (або словоформу). Максимальна одиниця морфології — словоформа — є водночас мінімальною одиницею синтаксису³. До безпосередніх завдань морфології входить також вивчення граматичних класів слів — частин мови і принципів їх класифікації.

Розрізняють загальну (теоретичну) і спеціальну морфологію окремих мов. Завданням загальної морфології є опис морфологічних способів, які застосовують у мовах світу, аналіз морфологічних значень, а також типів формально-смислових відношень між знаками. Об’єктом вивчення спеціальної морфології є аналіз граматичних форм слова, граматичних значень, граматичних категорій і лексико-граматичних груп слів певної мови.

¹ Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. / М.В. Леонова. — К.: Вища школа, 1983. — С. 54, 61.

² Скаб М. Синтаксичні зв’язки і формально-синтаксичні позиції вокатива в сучасній українській мові / М. Скаб // Науковий вісник Чернівецького ун—ту. — 1996. — Вип. 9. — С. 66.

³ Пономарів О. Д. Культура слова. Мовностилістичні поради / О. Д. Пономарів — К.: Либідь, 1999.