Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

СПОЛУЧНИК

2. ПЕРВИННІ І ВТОРИННІ СПОЛУЧНИКИ

За походженням сполучники неоднорідні і поділяються на дві групи 1) непохідні, або первинні; 2) похідні, або вторинні. До непохідних (первинних) належать ті сполучники, які не мають у сучасній українській літературній мові співвідносних повнозначних слів і не членуються на морфеми, а деякі — навіть на склади. Ця група невелика і об'єднує сполучники і (й), та, а, але, чи: «Минула ще одна весна Вона була ласкава й ніжна Прощай Годино чарівна Ти прийдеш знов жадана й ніжна» (Переклади М. Лукаша); «Саме озеро тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині» (Леся Українка); «Чарує око пишнота, Багатства щедрий дар, Але душевна чистота Сильніший має чар» (Переклади М. Лукаша); «Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні» (В. Симоненко).

Група вторинних охоплює ті сполучники, що утворилися різними способами з інших частин мови. Одні з них є результатом злиття двох слів. Здебільшого поєднувалися займенники та прислівники з прийменниками та частками, пор.: якщо = як (прислівник) + що (займенник), якби = як (прислівник) + би (частка), проте — про (прийменник) + те (займенник), зате = за (прийменник) + те (займенник), щоб — що (займенник) +б (частка). їх називають складними сполучниками. Напр.: «Ми народились в муках, щоб родити, Синами обезсмертити свій рід, Щоб квітував, на диво всьому світу, Козацький геніальний родовід!» (В. Симоненко).

Інші вторинні сполучники утворилися поєднанням деяких повнозначних слів з прийменниками, сполучниками та частками. Найчастіше поєднуються відмінкові форми займенника той або інші частини мови із сполучниками що, щоб та з прислівником як: тому що, через те що, для того щоб, задля того щоб, між тим як, тоді як, тим часом як, в той час як, з того часу як, у міру того як, після того як, до того як, подібно до того як, у силу того як, незважаючи на те що, перш ніж та ін. Такі вторинні сполучники називаються складеними. Напр.: «Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном, а не в Чернігові, куди адресовані були запросини» (М. Коцюбинський); «Тоді як у дрібних оповіданнях ми найчастіше бачимо селян, робітників, ремісників. ...в повістях своїх Франко займається вже тими, на кого працюють ті люди» (М. Коцюбинський); «Чого — чого не перевернулось, не перейшло з того часу, як ще у селі балакали вони по душі, повіряли одна одній свої таємні думки — надії?» (Панас Мирний); «Обличчя його було землисто-сіре... навіть після того, як він витер з нього пилюку» (О. Гончар); «Ти не можеш мене покарати Блискавками з-під милих брів, Бо тебе я навіки втратив Ще до того, як вперше стрів» (В. Симоненко).

Невелика частина вторинних сполучників є наслідком трансформації іменників (раз), прислівників (ледве, тільки, дарма), займенникових прислівників (де, коли, куди, поки, доки), дієслів (мов, немов, хоч, будь), часток (хай, нехай, бо, ніби, аж). Напр.: «— В повіті вже, видно, щось прогули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці» (О. Гончар); «Ледве Тарасові минуло 9 літ, як умерла мати» (Панас Мирний); «Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будиночок» (Панас Мирний); «Ловила вишня молочним цвітом перелітаючи бджоли й не пускала їх доти, доки вони з тих цвітів [квітів] солодкий піт не позлизували» (Л. Мартович); «Із вагонів посипалися люди, мов картопля із подертого мішка» (П. Панч); «Хоч сахарня давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі» (М. Коцюбинський); «Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, Та я переверну ще гори ріллі» (С. Олійник); «Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй музі. Хай вона, як зозуленька в лузі, Звеселить твого смутного друга» (Леся Українка); «Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться» (нар. пісня).