Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ПРИЙМЕННИК

2. ВЛАСНЕ — ПРИЙМЕННИКОВІ СЕМАНТИКО — ГРАМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ

Власне — прийменникові (первинні) семантико — граматичні функції визначаються за внутрішньою позицією прийменника, тобто за його позицією щодо частин мови у складі мінімальної синтаксичної одиниці. З погляду внутрішньої позиції прийменник може виступати в трьох позиціях: присубстантивній, післядієслівній і принумеральній. Своє типове використання й функціональне призначення прийменник реалізує тільки в присубстантивній позиції, коли виступає як аналітична синтаксична морфема, що переводить субстантив в аналітичний прислівник. Прийменниково-відмінкова форма своїми позиційними і семантичними характеристиками дублює синтетичні обставинні прислівники, пор.: Будинок побудували в лісі і Будинок побудували внизу (вгорі, далеко, близько, неподалік і т. д.); Люди прокинулися під ранок і Люди прокинулися вранці (вдосвіта).

Прийменники в складі прийменниково-відмінкової (адвербіалізованої) сполуки різняться ступенем семантичного навантаження: одні з них його мають, в інших семантика цілком нейтралізована, пор., з одного боку, вийти з кімнати, приїхати до замку, рухатися в напрямку села, бігти слідом за автомашиною, і з другого,— сидіти внизу, відбуватися вдень, штовхнути зозла.

Післядієслівна (постфіксна) позиція прийменника є вторинною, не типовою для нього. Будучи відокремленим від субстантива, він втрачає семантичне навантаження, перетворюючись на формальний елемент, що зрощується з дієсловом і функціонує як постфікс, виражаючи об'єктні відношення, пор.: «їхня мова [селян] була така світла й чиста, як річкова вода,— залишалося тільки перенести її на папір» (з газ.); «І співав він [лебідь] пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів» (О. Олесь).

Причислівникова позиція прийменників також належить до вторинних, нетипових. Відірвані від субстантива, вони модифікують кількісне значення числівника, стаючи синонімами форм приблизно, більше, менше й под. У причислівниковій позиції вживаються лише певні прийменники, серед них: до, біля, близько, з, понад, коло, за, під, напр.: «У цій країні [Швейцарії] вперше перейшли від ручного до напівавтоматизованого виробництва. На початку XIX століття Швейцарія випускала до ста тисяч годинників на рік» (журн.); «В одному переказі оповідається, що близько 450 тисяч років тому на Землю прибула перша група астронавтів, очолювана героєм на ім'я Енкі» (журн.); «Сьогодні з- поміж більш як 110 народів України 30 — це тюркомовні, і їх понад мільйон» (з газ.).