Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ПРИСЛІВНИК

7. ОСНОВНІ ТИПИ АДВЕРБІАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ

АНАЛІТИЧНІ ПРИСЛІВНИКИ З ТЕМПОРАЛЬНОГО СЕМАНТИКОЮ

Аналітичні прислівники з темпоральне семантикою також відображають синтаксичний ступінь відіменникової адвербіальної деривації. Вони базуються на прийменникових формах родового, знахідного, орудного та місцевого відмінків. Прийменниковий родовий пов'язується з вираженням часового стосунку щодо часового орієнтира, а також з відображенням параметрів тривалості дії в часі. Для реалізації цих темпоральних значень родовий відмінок використовує великий потенціал прийменників, зокрема: 1) прийменники під час, за, що вживаються на позначення одночасності, причому перший з них указує на час, частково заповнений повідомлюваною дією, другий також передав часовий момент, але у відмінному лексичному наповненні іменників: «До вечора вони не розмовляли між собою, хоч і бачилися в польовому таборі під час обідньої перерви» (Г. Тютюнник); «У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: «Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо» (М. Рильський); 2) прийменники серед, посеред, наприкінці, які уточнюють внутрішні межі часового орієнтира; перші два позначають момент часу, рівновіддалений від початкової та кінцевої межі часового орієнтира («Серед розмови, серед вечері зірветься і їде не знати чому і по що» (Б. Лепкий); «Іноді хтось із студентів навмисне посеред лекції скаже, що ось він, мовляв, знає чудернацьку назву села, сільського кутка чи сільської вулиці,— й доцент піддається на ту хитрість, зразу ж починається: Криниця, Криничне, Кринички, Біла Криниця, Глибока Криниця, Добра Криниця, Кам'яна Криниця, Золота Криниця...» (Є. Гуцало); останній стосується кінцевих внутрішніх меж часового орієнтира («Все-таки наприкінці уроку я трохи заспокоївся» (Л. Смілянський); 3) прийменники у ході, у процесі, в міру, що виражають розгортання повідомлюваної дії в межах позначеного прийменниково-відмінковою формою відрізка часу; останній вирізняється тим, що на перший план висуває зіставний ракурс двох взаємопов'язаних часовою перспективою явищ: «Брянський оцінював бій не лише за його остаточними результатами, хоч це було, звичайно, головне, а ще й за тим, як цей бій був підготовлений, проведений, як розгортався, як переборювалися складні ситуації і несподіванки, що завжди виникають у ході бойових дій» (О. Гончар); « —...У процесі роботи довірена людина установи мусить увесь час бачити, як режисер провадить ідею сценарію» (Ю. Яновський); «Українська мова, безперечно, досить багата й гнучка, щоб, використовуючи її скарби і розширяючи в міру потреби значення слів і виразів, відтворити нею і розмови Онєгіна з його друзями, і блискучий авторський текст Пушкіна» (М. Рильський); 4) прийменники протягом, впродовж, що позначають відрізок часу, повністю охоплений дією: «Дядько Семен протягом десяти років сторожував біля тракторів» (С. Олійник); «Гуцульські кожушки зберігають та одягають на свята впродовж довгих десятиліть» (Т. Масенко); «...Новаторство й традиціоналізм у формі йдуть протягом віків поруч, як два могутні чинники в розвитку поезії і музики, і мистецтва взагалі» (М. Рильський); 5) прийменники близько, коло, біля, які узагальнено визначають часову приблизність, тобто позначають проміжок часу, з певним наближенням до якого відбувається дія: «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка); «Сонце виринуло десь біля п'ятої години» (Ю. Смолич); «Одної ясної днини, так коло години десятої вранці, горішньою дорогою, що йде понад Прутом, котилося дві молдаванські каруци» (М. Коцюбинський); 6) прийменники до, напередодні, раніше (раніш), які вказують на часову попередність щодо часового орієнтира: «Напередодні Вітчизняної війни Аліна поїхала з батьком на екскурсію до Ленінграда» (Ю. Яновський); «Коли прогнали її Мирона з економії, то теж подався на заробітки, ще раніше Романа» (М. Стельмах); 7) прийменники після, опісля, пізніше (пізніш), що позначають відрізок часу, після якого відбувається дія: «Знов весна приплине, пісня солов'їна між дерев розсипле переливний сміх, лютий ворог згине, встане Україна після днів безумних і ночей страшних» (В. Сосюра); «Опісля свят аж породила Настя сина» (Панас Мирний); « — Невже це правда? — вражено здивувалась Марія... Навіть уявити не можна, як це жінка встає пізніше сонця!» . (М. Стельмах); 8) прийменники від, з, починаючи з, які виражають значення початкової часової межі, вказуючи на проміжок часу, в межах якого відбувається лише початок дії: «І почав Саул підозрівати Давида від того дня» (Леся Українка); «З другої половини XVIII ст. поступово козацькі клейноди скасовують: після ліквідації 1764 року царським урядом гетьманства змушений був відмовитися від булави останній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський» (журн.); «... але, писалося далі, починаючи з 1914 року, поведінка Сазона змінилася в інший бік...» (Г. Тютюнник); 9) прийменник до, який виражає кінцеву часову межу розгорання дії чи стану: «І підвівся Остап, і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова» (М. Хвильовий).

Адвербіалізовані прийменникові форми знахідного відмінка передають більшість тих темпоральних значень, які виражає прийменниковий родовий. Відмінний у них лише інвентар прийменників. Із знахідним відмінком вживаються: 1) прийменники в, на, під, що вказують на часткову (неозначену) одночасність: «І червень стеле в зелені хустинку Таку, як ти носила у жнива» (А. Малишко); « — Сама ти була думою моєю. На фронті під громи й крики смертні я бачив тебе. В шумі моря, там, в Криму — я чув дихання!.. Усюди, завжди — сама ти!» (А. Головко); 2) прийменники на, за, що визначають проміжок часу, цілком охоплений дією: «На дві хвилини на пероні здіймалася метушня, ніби люди починали гратися в хрещика» (П. Панч); «Сценарій «Аероград» я написав у Москві за два з половиною місяці» (О. Довженко); 3) прийменники над, під, по, за, які передають значення часової попередності: «А над осінь прилітає птиця із північних сивих чагарів» (М. Рильський); «За добрий місяць до початку зими випав білий і наче аж не холодний сніг» (Ю. Яновський); 4) прийменники через, за, які виражають значення часової наступності, що конкретизується як точний відрізок часу, що відмежовує наступне за часовою ознакою явище: «Через тиждень після того, як уперше навідався до їх Олександра, Василь кликнув до себе матір» (Панас Мирний); «Десь за місяць після останньої розмови професор сидів за сніданком» (П. Панч).

Адвербіалізовані прийменникові форми орудного відмінка з семантикою темпоральних відношень визначають усі параметри часу щодо часового орієнтира — одночасність, часову наступність і часову попередність. Така диференціація часу здійснюється за допомогою трьох рядів прийменників, зокрема: 1) прийменників за, з, одночасно з, які виражають одночасність: «За роботою точилися розмови про полювання» (3. Тулуб); «Тільки за обідом чи то вже вночі підходила [мати] до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима» (М. Хвильовий); «Збудили його рано, разом зі сходом сонця» (Б. Лепкий); «Одночасно з висаджуванням рослин в лунку механічно впорскується вода» (журн.); 2) прийменників за, слідом за, вслід за, які передають часову наступність: « — Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом» (О. Гончар); «Слідом за цим криком загримів хор і загули дзвони» (О. Довженко); 3) прийменника перед, що вказує на часову по передвість: «Недруг не знайде ніде. Перед розплатою схову» (Д. Павличко).

Проміжок часу між двома, здебільшого однорідними, часовими орієнтирами окреслюють прийменники між, поміж: «Є війна. Є перемога і відпочинок поміж битвами» (О. Довженко).