Повний новітній довідник школяра

Українська мова

Самостійні частини мови

Дієслово

Дієвідміни

За характером голосного в особовому закінченні дієслова теперішнього часу поділяються на першу і другу дієвідміни.

До першої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях мають -е- (-є-) , крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини (закінчення -уть (-ють)): ведеш, веде, ведемо, ведете, ведуть; малює, малюєш, малює, малюємо, малюєте, малюють.

До другої дієвідміни належать дієслова, які в особових закінченнях мають -и-, -і- (-Ї-), крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини (закінчення -ать (-ять)): кричу, кричиш, кричить; стоїмо, стоїте, стоять.

Зразки відмінювання дієслів теперішнього часу

Перша дієвідміна

Друга дієвідміна

ЗАПАМ'ЯТАЙ

У дієсловах на -ться завжди (на відміну від російської мови) пишеться ь. У дієсловах на -шся, навпаки, м'який знак ніколи не пишеться: переламується, переламуєшся, усміхається, усміхаєшся.

Щоб правильно написати дієслово з ненаголошеним -е- (-є-), -и- (-і-, -Ї-) в особовому закінченні (пишеш чи пишиш, миєте чи миїте?), слід визначити його дієвідміну. Це можна зробити за допомогою закінчень 3-ї особи множини:

Отже: мовчите, горимо, стоїмо (пишеться и, і).

Якщо в дієслові особове закінчення ненаголошене, то важко встановити дієвідміну за формою 3-ї особи множини: клеять чи клеють, борються чи боряться. У такому випадку слід звернутися до неозначеної форми дієслова.

До другої дієвідміни належать дієслова, які перед закінченням мають суфікси:

-и-: робити, бачити, садити;

-і- (-Ї-): летіти, доїти, клеїти (крім хотіти, жаліти);

-а- (після шиплячих): лежати, держати, кричати (крім бажати, залежати).

До другої дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, цокотіти.

Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

— з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, та похідні від них: вити, жити, крити, мити, нити, шити, чути, лити;

— з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні: біліти, жовтіти, синіти, червоніти;

— з основою інфінітива на -а- не після шиплячого або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-: гнати, мішати, писати, сіяти;

— дієслова на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні втрачають -ва-: будувати, горювати, намалювати;

— дієслова з основою на -оло-, -оро-: полоти, побороти;

— дієслова з основою на -ну-: глянути, кинути, сунути;

— дієслова з основою інфінітива на приголоснии:

— дієслова на -отати: булькотати, муркотати;

— окремі дієслова: жати, іржати, ревіти, слати, хотіти.

Деякі дієслова не належать до дієвідмін, вони відмінюються за окремим зразком. Для певності слід перевірити особове закінчення за орфографічним словником.

Зразки дієвідмінювання окремих дієслів

Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові — єсть, ecu, суть).

У багатьох формах дієслів теперішнього часу відбувається чергування приголосних: могти — можу, пекти — печеш, колихати — колишу, свистати — свищу, носити — ношу, їздити — їжджу.