Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Лексикологія
СЛОВНИК
Лексикологія вивчає словниковий склад мови, або її лексику, визначаючи лексичне значення слів, їх поділ на лексичні групи, з'ясовуючи шляхи розвитку і збагачення словникового складу української мови, стилістичне забарвлення слів та сферу їх використання.
Основна мовна одиниця, яка розглядається в лексикології, — слово. Найважливішою його особливістю є те, що воно не лише називає предмети, явища навколишнього світу, а й узагальнює їх, виражає поняття про ці предмети, явища.
Наприклад, при вживанні слова ліс у людини виникає узагальнений образ — велика сукупність дерев із відповідною екосистемою, хоча ліс може бути зовсім різним і за породами дерев, і за порою року, і за наявністю звірів, птахів тощо. Інші слова допоможуть конкретизувати це поняття: хвойний ліс, листяний ліс, великий ліс, багатий на гриби та ягоди ліс, привабливий для мисливців ліс, згорілий ліс, зимовий ліс, густий ліс, молодий ліс.
Слова щодо свого значення неоднакові, їх можна поділити на дві групи — слова самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні, несамостійні). До самостійних належать усі ті слова, які називають різноманітні явища дійсності — предмети, дії, якості, кількість, ознаки, стани: будинок, книга, береза, фіалка, носити, добре, п’ятдесят, зелений, завтра, смеркає та ін.
Граматично це частини мови — іменники, прикметники, займенники, дієслова з їх особливими формами, числівники, прислівники.
Найголовнішою ознакою самостійних слів є їх номінативна (називна) функція. Службові ж слова (граматично — прийменники, сполучники, частки) такої функції не виконують, вони лише виражають різні відношення між словами в реченнях та словосполученнях.
Існує ще одна невелика група слів, яка не називає понять, не служить для вираження відношень між повнозначними словами, а лише виявляє почуття людей чи передає звуки тварин, птахів, явищ, предметів чи дій, — це вигуки: о, ой, ех, ет, агов, бах, цінь-цінь, гуррр, плюсь та ін.
Кожне повнозначне слово містить якийсь реальний зміст, вироблений у процесі практичної діяльності людей і закріплений віковим досвідом, його мовознавці визначають як лексичне значення слова, наприклад:
диктант — письмова робота, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується;
кружляти — виконувати колоподібний рух; рухатися, описуючи кола;
надзвичайний — який відрізняється від інших, винятковий; дуже сильний за ступенем свого виявлення;
просто — без особливих прикрас; звичайно; легко, без зусиль. Повнозначне слово має, крім лексичного, ще й граматичне значення, наприклад:
галявина — поляна, луг на узліссі або серед лісу (лексичне значення); іменник жіночого роду у Н. в. однини (граматичне значення). Службові слова мають лише граматичне значення (але — простий протиставний сполучник сурядності).
Слова характеризуються стійкістю лексичного і граматичного значення, завдяки цьому ними можуть користуватися для спілкування всі представники спільноти, які володіють даною мовою.
Лексичне значення слова подається у тлумачному словнику.