Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Орфографія
М'який знак
М’який знак пишеться:
1. Після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу (мідь, молотьба, мазь, вісь, ґедзь, міць, лялька, кінь, слизько).
2. Після м’яких приголосних у середині складу перед о (дзьоб, льон, сьомий).
3. У словах із суфіксами -зьк-, -цьк-, -ськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- (вузький, козацький, поліський; маленький, голівонька, білесенький, свіжісінький, тонюсінький).
4. Після м’якого л перед наступним м’яким приголосним (пальці, їдальня, сільський).
5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни (пісень, робітниць, крамниць) та середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни (бажань, знань, місць, кілець).
6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу (ходить, ходять, просить, просять; робиться, сміється; кинь, киньте, стань, станьте, будь, будьте).
7. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменників, то він зберігається й у всіх інших відмінках (редька — редьці, дівчинонька — дівчиноньці; скринька — у скриньці).
М’який знак не пишеться:
1. Після р у кінці складу або слова (календар, перевір, Харків, лікар).
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий) (менший, барабанщик, ключик, тонший, Уманщина, громадянський, селянський).
Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити.
3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні (користю, свято, пісня, радість). Але: різьбяр, тьмяний та похідні від них.
4. Між подовженими м’якими приголосними (життя, рілля, сіллю, знання, ллється, буття).
5. Коли ь не вживається у формі називного відмінка іменників, то його немає й у формах інших відмінків (галка — галці, сторінка — сторінці, балка — балці, Наталка — Наталці, рибалка — рибалці).
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.